Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя
- Автор: Яхнина Евгения Иосифовна
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Петро Сліпчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя». Краткое содержание книги:
Можна було подумати, що Жанета цілком задоволена своєю долею. Та чи щаслива вона була насправді?
Ні мати, ні Віолета не запитували себе про це. А Бабета не могла примиритися з тією буденною обстановкою, яка супроводжувала майбутній шлюб сестри.
Вибравши мить, коли вони сиділи вдвох за вишиванням, а Віолета чергувала у крамниці, Бабета запитала:
— Скажи, Жането, ти любиш пана Горана?
— Дурненька, про це я думаю найменше. Та й що розуміти під словом «любов»? Пан Горан буде добрим чоловіком.
— Коли пан Горан приходить, тільки й розмов, що про прибутки від друкарні. І з тобою він ні про що інше не говорить, а тільки про бариші та вигоди. Може, він гарна людина, але такий нудний…
— Я у заміжжі веселощів не шукаю, — повчально сказала Жанета. — Зате я житиму заможно, стану господинею дому…
— І це все, чого ти хочеш? — розчаровано запитала Бабета. — Таж пан Горан…
— Жането, Бабето, кидайте шити! Мама обіцяла повести нас зараз на ярмарок! Там показуватимуть виставу!
Жанета з радістю відклала вбік вишивання, продовжуючи незакінчену розмову:
— Хотіла б я знати, де й коли ти бачила мужчину, більш гідного, ніж пан Горан! Мужчину, який більше підходив би як наречений для дівчини нашого кола?
— Ну, я не знаю… Хоч би Шарль…
— Ага, ось у чім річ! — весело засміялася Віолета. — Ти, крутійко, ведеш мову про Шарля, а в самої на думці — Жак!
Бабета почервоніла по саме волосся.
— Я сказала «Шарль» і його мала на увазі. Але й Жак теж розумний, у нього благородні думки… — Вона не закінчила фрази і, кинувши на ходу: — Давайте збиратися на ярмарок, а то матуся сваритиме нас, якщо ми запізнимося, — швиденько вийшла з кімнати.
Їй навздогін Жанета гукнула зі злістю:
— Твій Жак — грубіян. — А потім, обернувшись до молодшої сестри, спокійно додала: — Мамі нічого не кажи про наше базікання! Невже ти й справді думаєш, що Бабеті подобається Жак? Усе це дурниці! Матуся готує їй в женихи пана Лефатиса.
Віолета пирскнула:
— Та він же потвора! Який же він жених?
— Він зовсім не такий уже поганий, — розсудливо сказала старша сестра. — До того ж звикне, то й полюбить…
Якби хтось запитав Жака, як він ставиться до Бабети, він навряд чи зміг би відповісти. Сам собі він не ставив такого запитання. Але з Ба бетою йому хотілося говорити весь час, розповідати про себе, знати, що в неї на душі… А ще цікавіше відгадувати, що зробила б вона в тому чи іншому випадку. Як добре розуміла вона його хвилювання і турботи! Як співчувала вона Фірменові Одрі! Єдина з сестер, вона була вражена смертю Гамбрі, єдина поділяла з ним скорботу про його загибель! Як ніжно й прихильно ставилася вона до Жака всі ті дні, коли він працював, виконуючи доручення Франсуази, а сам ходив пригнічений, не маючи сили забути про Гамбрі, простити його смерть!
Що знав Жак про любов? Отець Поль, який прожив усе життя самітно, не міг йому про це розповісти. Мати?.. Натомлена, сповнена постійних турбот, Марі ніяк не проявляла свого ставлення до чоловіка. Чи поєднало їх колись ніжне почуття? Може, й так, але це було дуже давно. Зараз вона була йому відданою дружиною, він їй — таким самим відданим чоловіком. От і все! Не до кохання їм було. Чоловік тітки Фраисуази? Він узяв за дочок трьох її дівчаток, піклувався про них; вони тепло згадували про нього. Може, Жюльєн і Франсуаза любили одне одного, але про це не говорили… Пан Горан? Та хіба можна було назвати його почуття до Жанети любов'ю?
Свої знання про любов Жак видобував з книжок. У книжках любов приводила людей до подвигів, змушувала здійснювати героїчні вчинки. Ось про таку любов мріяв Жак, і йому здавалося, що її гідна лише Бабета. У ній поєднались усі чесноти. Йому не страшні будь-які випробування, він здатен на будь-який благородний вчинок, якщо поруч нього буде Бабета.
Розділ вісімнадцятий
ЧОРНИЙ ОКСАМИТОВИЙ БЕРЕТ
Існування Жакове ніби розділилося навпіл: все те, що було до страти Гамбрі, а далі — життя, в якому Гамбрі уже не було. Його широко розставлені сірі очі переслідували Жака, а у вухах ще й досі звучали слова: «Ми збираємося говорити з Ревельйоном по-своєму!» І ось як обернулася справа! Виходить, Ревельйон поговорив з робітниками своєю мовою — мовою солдатських куль.
Усе, що відбувалося навколо, сповнювалося для Жака новим змістом. І те нове, що він пережив і передумав, на якийсь час заступило від нього образ Фірмена.
Зате зміцніла дружба з Адора. Адвокат любив пожартувати, посміятись, іноді навіть покепкувати з Жака. Але якось само по собі сталося так, що, звертаючись, він почав називати Жака «Малюк». І Жак сприймав це звертання так, якби воно звучало з уст старшого брата.