Таємниця «Вогняного Ока»
- Автор: Артур Роберт
- Серия: Альфред Хічкок і «Три Агенти» #7
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Таємниця «Вогняного Ока»». Краткое содержание книги:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!
Боб зрозумів, що це кінець. Нічого не поробиш — доведеться рубін віддати. Але Юпітер не ворухнувся, пурпуровий камінь все ще лежав у нього на долоні. Хлопець наважився і заговорив:
— Пане Рандур, ви з храму Справедливості у Флешиварі?
— Так, юначе, — відповів Мічений, — я той, хто зв'язує цей храм із зовнішнім світом. Упродовж п'ятдесяти років я, а до мене — інші брати з нашого храму шукали рубін, щоби Справедливість знову отримала здатність викривати зло і захищати добро. Цей камінь підступно викрали; зрадник, один з колишніх служителів храму, продав його, цей нікчема боявся, що магічна сила каменя викриє його чорні справи. Пройдисвіта спіткало лихо, як і кожного, хто заволодів каменем нечесно. Віддайте мені рубін, доки його злі чари не накоїли біди.
І на підтвердження сказаного він знову заніс тростину-шпагу. Але Юпітер, як і раніше, стояв без руху.
— Злі чари мертві, камінь очистився, — сказав він. — Тепер його можна знайти, отримати як подарунок або купити, але не можна забрати силоміць або вкрасти. Так мовиться в легенді. Я його знайшов, отже, мені він нічим не загрожує. А тепер я дарую його Гусу. Тримай, друже, — він передав камінь Гусу, і той, трохи розгублений, узяв його. — Тобі його подарували, тому ти теж у безпеці. А от коли ви, пане Рандур, силоміць відберете в нього камінь, усі злі чари цього рубіна впадуть на вашу голову.
Мічений довго мовчав. Тільки поглядом, здавалось, проколював хлопців наскрізь. Він повільно опустив одну руку в кишеню.
— Я сподівався, що зумію налякати вас так сильно, що ви самі віддасте мені камінь, — мовив він, — але бачу, що помилився. Ви маєте рацію, я ніколи б не наважився силоміць забрати камінь. Що ж, коли так…
Він вийняв з кишені руку, в ній був довгастий зеленавий аркуш. Мічений передав його Гусу.
— Коли так, то я можу купити його. Це засвідчений банком чек. Я згоден заплатити за «Вогняне Око», позаяк не зміг отримати його в інший спосіб. Може, хтось запропонував би вам і більшу суму, але може статися так, що ви взагалі не зможете його продати. Тінь його лихої долі ще довго затьмарюватиме цю коштовність і відлякуватиме колекціонерів. Тому раджу вам згодитись на мою пропозицію.
Гус розгублено взяв чек, подивився на нього і аж рота відкрив з подиву.
— Отакої! — вигукнув і по-вуличному чвиркнув крізь зуби. — По руках, забирайте камінь.
Він подав Міченому рубін. Той заховав його до кишені. На прощання він сказав хлопцям:
— Не бійтеся тих пройдисвітів з фальшивими вусами. Це просто дрібні шахраї, які почули про захований скарб і вирішили його знайти, щоб перепродати мені. Також прошу вибачити недоречну спробу налякати вас, щоб змусити віддати камінь задарма. — Він замовк.
— Ага, якщо вам цікаво, як я сюди потрапив, — знову заговорив він. — Я прочитав замітку в газеті про смерть містера Августа. Багато років я шукав хоч найменший натяк — і нарешті знайшов цей камінь. А тепер — прощавайте.
Ступаючи тихо, мов кіт, він зник у темряві. Почувся шум автомобіля, і все стихло. Четверо хлопців дивились один на одного.
— Ущипніть мене, абощо, — заговорив Боб після тривалої мовчанки. — Я не можу повірити, що це не сон.
— А мені, думаю, не допоможе, якщо і вщипнути, — сказав Гус, — і цей чек… Багату спадщину лишив мені дідусь Гораціо Август! А віднайшов її ти, Юпітере.
Невдовзі хлопці реготали, штовхались, плескали Юпітера по спині. А той стояв похмурий, мовби його нітрохи не втішало те, що все так добре кінчилося.
— Юпе, що з тобою? — нарешті здогадався запитати Боб. — Ти ж мав би найбільше радіти. Що не так?
— Що не так? — зітхнув Юпітер. — Та ви погляньте на мене. Я весь брудний — руки, обличчя, одяг. А ви ж знаєте, що тітонька Матильда не терпить бруду. Як тільки я прийду додому, вона з порогу потягне мене у ванну.
ВИСНОВКИ АЛЬФРЕДА ХІЧКОКА
Ось так закінчилась історія з таємницею «Вогняного Ока». Що ж тут можна ще додати?
Август Август щедро подякував Трьом Детективам, вділивши частку з коштів, отриманих за рубін. Ці гроші хлопці відклали на навчання в коледжі. Гус також заплатив Гелберту, управителю агентства «Катайся на здоров'я», щоб Три Детективи могли і в майбутньому користуватись автомобілем. До їхніх послуг знову і позолочений «ролс-ройс», і Уортінггон, тож діяльність пошукового агентства може тривати й далі.