Таємниця «Вогняного Ока»
- Автор: Артур Роберт
- Серия: Альфред Хічкок і «Три Агенти» #7
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Таємниця «Вогняного Ока»». Краткое содержание книги:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!
— Другий, зі мною все гаразд, — озвався він до приятеля. — Йду до вас на допомогу. — 3 кухні він сходами спустився у підвал, відсунув клямку на дверях і побачив Піта й Гуса, які заплющили очі від яскравого світла, що ввірвалося у підвал.
— Ох, — видихнув Піт, піднімаючись сходами, — який я радий тебе бачити, Юпе. Як ти зумів звільнитися?
— Невеликий приклад панування духу над матерією, — недбало кинув у відповідь Юпітер. — А тепер — ноги на плечі і гайда звідси. Не думаю, що Джо з поплічниками повернеться сюди, але береженого Бог береже. До того ж треба поспішати Боб знайшов бюст Октавіана…
— Та невже? Оце клас! — вигукнув Піт.
— Оце новина! — вторував Гус.
— … але банда чорновусих його викрала, — завершив фразу Юпітер. — Дорогою все розповім.
Вони вибігли з будинку і віднайшли свої велосипеди. Усі троє закрутили педалями у напрямку Рокі-Біч. Дорогою Юпітер оповів друзям усе, що сталося за той час, коли вони сиділи замкнені в льоху: як Боб отримав Октавіана і як банда чорновусих викрала його.
— Це ж треба, він був у наших руках, і ми знову його втратили, — бідкався Піт. — Дійсно, якийсь зачарований бюст!
— Сподіваюся, що це не злі чари «Вогняного Ока» нагадують про себе, — серйозно зауважив Гус.
— Нехай усі злі чари тепер дістануться чорновусим, а не нам, — сказав Юпітер. — Хто мене здивував, так це той, кого називали Гуго. По радіо його голос звучав дзвінко і впевнено, а позаяк Мічений проткнув його шпагою, то це не мав би бути голос живої і здорової людини.
— Ще одна загадка, — згодився Піт. — Я от думаю, як нам повернути назад Октавіана. Гусе, боюся, що твій спадок вислизнув у тебе з рук.
Далі їхали в сумному мовчанні. Рух на дорозі все жвавішав, тому дорога до складу Джона забрала чимало часу. Уже під вечір вони згадали, що й сьогодні не пообідали вчасно, і всім смертельно захотілося їсти.
На подвір'ї були тільки Боб, Ганс та Конрад. Обидва робітники в закутку двору складали дрова. Вантажівку ще не загнали в гараж, і вона стояла біля контори. Боб відсторонено тицяв щіткою по металевій садовій лаві, з якої він щойно кінчив здирати іржу.
— Боб дуже невеселий, — зауважив Піт, коли вони під'їхали ближче. — Журиться, що не довіз Октавіана.
— Ми всі через це засмучені, — відповів йому Юпітер. — Треба гнати від себе сумні думки. Я сам поговорю з Бобом.
Коли хлопці підійшли до Боба, він підвів очі і спробував усміхнутися.
— Вітаю, — сказав він, — а я думаю, де це ви поділись?
— Їздили оглянути будинок Гусового дідуся, — відповів Юпітер, він прихилив велосипеда до стіни, — але «Вогняного Ока» так і не знайшли. А цю тут нового?
— Тут… — почав Боб і затнувся. Йому геть не хотілося розповідати про те, що сталося.
— Добре, нічого не кажи, — виручив його Юпітер, — я сам спробую все вирахувати з допомогою дедуктивного методу. Бобе, подивися мені в очі. Добре, дякую. Не відводь погляду, по твоїх очах я прочитаю все, що ти не хочеш нам розповісти.
Піт і Гус ледве стримували сміх, коли бачили, як пильно Юпітер вдивляється в обличчя Боба, як він приклав до чола палець, нібито в глибокій задумі.
— Здається, я вирахував, — сказав він, — картина вимальовується. Ти сидів у штабі і задзвонив телефон. Озвався один з «привидів». Октавіана знайдено. Ти рушив по нього вантажівкою з Гансом за кермом. А поїхав ти… зараз, стривайте… певно, у Голлівуд. Я розповідаю так, як було?
— Атож! — вигукнув Боб, від здивування він очі закотив під лоба. Боб знав, що Юпітер блискуче володіє дедукцією, але щоб так усе вгадати… неймовірно!
— А тоді я… — почав він.
— Ні, ти вже не перебивай, — сказав Юпітер, — я продовжую логічно мислити. Ти зайшов у будинок. З тобою був Ганс, він ніс бюст, — мабуть, на той випадок, якби господарі захотіли зробити обмін. Потім Ганс вийшов з двома бюстами, тобто Октавіан був у нас в руках. Ганс відніс бюсти в машину й запакував Октавіана до коробки. Після цього він пішов по тебе, ви повернулися удвох, сіли в машину і поїхали додому. А вдома побачили, що коробки з бюстом на кузові немає, вона ніби крізь землю провалилася. Так було чи ні?