Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Погляди інших конфесій щодо цього питання, однак, зазнали величезних змін протягом минулого століття. В 1930 році англіканська церква прийняла контрацепцію в шлюбі, хоча й далі вважала повне утримання за краще172. Протягом 1950-х років основними лютеранськими церквами було схвалено рішення, що контрацепція в шлюбі є прийнятною, чим було підкреслено, що ціллю сексу є не тільки репродукція, а й об’єднання любові та фізичного задоволення173.

Сьогодні більшість протестантських церков дозволяють контрацепцію, проте консервативні християни виступають проти її використання незаміжніми. Сучасні противники засобів контрацепції становлять радше опозицію дошлюбним і позашлюбним зв’язкам, аніж захищеному сексові. Це особливо виявляється в суттєвій опозиції використанню презервативів із метою зупинити епідемію СНІДу. Тим, хто твердо дотримується християнського ідеалу сексуально правильного подружжя і не мав сексу до шлюбу, звичайно, не загрожує небезпека стати ВІЛ-позитивними. Систематична протидія поширенню презервативів може означати життя або смерть людей, які мали статеві контакти поза гетеросексуальним шлюбом. Багато християн плекають надію на те, що ці люди переберуть їхні власні християнські сексуальні ідеали, тому що єдина альтернатива для них — це померти від СНІДу. Опір контрацепції в певних християнських колах може привести до своєрідних наслідків. Для протестантської молоді Норвегії, що не перебуває в шлюбі, використання протизаплідних засобів видається «гріхопадінням» і «життям у гріху». Використання протизаплідних засобів легалізує сексуальне життя, тоді як незахищений секс не робить це у такій мірі174. Молода незаміжня жінка, наприклад, уважає протизаплідні пігулки гіршими за презервативи. Приймаючи протизаплідні пігулки, вона мала б «активно відповідати за те», що вона вважає «власним гріховним статевим життям»175.