Чорний лабіринт. Книга друга

— Брієр, дай хоч ковток, чи хреста на тобі немає! — Голос Антуана прозвучав у тиші, як фальшивий звук в оркестрі під час насиченої емоціями паузи. Капрал звів очі на земляка. Трохи повагавшись, поліз до кишені, дістав плескату флягу і потрусив нею над вухом. Зрозумівши, що фляга порожня, Антуан тихо заскиглив і сховав у колінах спотворене мукою обличчя. Капрал глянув на нього й почав знімати з плечей ранець. Він довго порпався в ньому, роздратовано бурчав собі під ніс, шукаючи запасної посудини з ромом. Андрій дивився на нього і думав, що в серці цього служаки все ж є живе місце, де ще збереглись і людяність, і співчуття.

— Що це?! — стрепенувся Гонза.

— Де?

Гонза показав очима на ранець капрала. З нього виглядала голівка золотої ляльки, певне, тієї самої, через яку сидів у карцері Карел. Андрій придивився пильніше. Так, це була саме та золота фігурка танцівниці з храму Бхадсервара, яку кожен, хто заходив до коменданта, міг бачити на його письмовому столі.

— Падлюка! — видихнув Гонза, і його гвинтівка злетіла на рівень капралової голови. Ще мить — і сталося б непоправне. Андрій ледве встиг підбити гвинтівку догори, як ударив постріл. Отетерілий капрал вибухнув лайкою:

— Ти що, збожеволів!? Хто дозволив стріляти? Душу з тебе витрясу, мерзотнику!..

Гонза з ненавистю дивився на Брієра. Відчуваючи, що це може погано скінчитись, Андрій поспішив на допомогу.

— Там хтось пробіг, на тому боці! — крикнув він капралові.

— Все одно стріляти без наказу не смій! Я навчу тебе дисципліни, підсвинку! Я тобі… — капрал перехопив погляд Гонзи, глянув на свій ранець і раптом затнувся. З удаваним спокоєм він прикрив ляльку, застебнув на ранці ремінець, встав і, закинувши його за плечі, пішов на Гонзу. Той поволі почав підводитися з пенька. Не спускаючи з хлопця очей, капрал кинув Антуанові флягу з ромом. Ніколи Андрій не бачив у людських очах такого хворобливого блиску, однак Дюка майнув лише на якусь мить, бо вся увага була біля тих двох, капрала і Гонзи. Вони стояли і дивились один на одного — Гонза з неприхованою ненавистю, Брієр зверхньо, з розумінням своєї влади і сили. Ця мовчазна мить була оголошенням війни, непримиренної, жорстокої, до останнього подиху.