Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Знищення - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Знищення

Электронная книга - «Знищення». Краткое содержание книги:

Нуль-зона десятиліттями була відрізана від решти континенту. Природа поглинула останні залишки людської цивілізації. Перша експедиція відзвітувала про незайманий райський пейзаж, друга завершилась масовим самогубством, учасники третьої перестріляли одне одного. Учасники одинадцятої експедиції повернулися тінями колишніх себе й невдовзі померли від раку. В «Знищенні», першій частині трилогії «Південний Округ» Джефа Вандермейєра, ми долучаємося до дванадцятої експедиції. Група складається з чотирьох жінок: антрополога, психолога (фактичного лідера), топографа й біолога — оповідача. Їхнє завдання — складати карту території, записувати всі спостереження за середовищем і, найголовніше, уникнути впливу Нуль-зони. Вони приходять, чекаючи неочікуваного, й Нуль-зона не розчаровує: вони знаходять величезну топографічну аномалію і форми життя, які перевершують людське розуміння. Але найбільш вражаючі секрети вони пронесли з собою із-за межі, і те, що вони приховують одна від одної, змінює все.
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 63
Перейти на страницу:

Але я почала розуміти, що ви мали вести партизанські бої проти тих сил, що обжили Нуль-зону, якщо ви взагалі хотіли битись. Ви мали злитися із місциною, або, як автор будякових хронік, ви мали вдавати, що вас тут немає, так довго, як тільки можна. Пізнати її, назвати її — означало прийняти її. Я гадаю, з цієї причини я продовжувала визначати зміни в собі як «сяйво», бо надто ретельне дослідження цього стану — задля його вимірювання чи емпіричного визначення при тому, як мало я впливала на нього, — могло його тільки укріпити.

Якоїсь миті я почала панікувати через величезну кількість зшитків, що лежали переді мною, і цей страх допоміг мені звузити фокус: тепер я шукала тільки фрази, ідентичні чи подібні за тоном до слів на стіні вежі. Я накинулася на гору паперів більш цілеспрямовано, прокопалася в середні секції, і прямокутник світла наді мною упевняв мене, що все це не стало змістом мого існування. Я копирсалася, наче щур чи лусочниця, я занурювала руки в це місиво і витягала те, що могла ухопити. Часом я втрачала рівновагу і поринала в папери, змагалася з ними, в ніс набивався порох, я відчувала його смак на язиці. Якби хтось поглянув на мене збоку, він побачив би божевільну, я знала це, але була цілком поглинена цією безумною, беззмістовною справою.

Проте я знайшла те, що шукала, в більшій кількості журналів, ніж очікувала, і зазвичай це була фраза-зачин: «Де лежить гнітючий плід узятий з руки грішника я плодитиму сім’я мерців щоб розділити з червами…» Часто вона з’являлася нашкрябаною на полях або в інший спосіб, що відділяв її від тексту. В одному місці я знайшла, що її зафіксовано як фразу на стіні власне маяка, яку «ми швидко змили» без жодної видимої причини. В іншому місці я знайшла посилання, зроблене нерозбірливим почерком до «тексту в польовому щоденнику, який читається як старий заповіт, але я такого псалма не пам’ятаю». Хіба ж це не стосувалося письма Збирача? …Щоб розділити із нервами що зібралися в мороці й оточили світ владою власних життів… Але жодна з цих згадок не просунула мене в розумінні хто або чому. Ми всі побували в пітьмі, порпалися в купі журналів, і якщо я коли й відчувала вагу моїх попередників, це було тепер і потім, коли я загубилася в усьому цьому.

В якийсь момент я зрозуміла, що я настільки збентежена, що не можу продовжувати, навіть для годиться. Було надто багато інформації, поданої надто розрізнено. Я могла перечитувати ці сторінки до кінця віку й ніколи не розкрити справжніх таємниць, зациклившись на здогадках про тривалість існування цього місця, хто першим залишив тут ці журнали, чому інші зробили так само, коли це стало незмінним, закоріненим в часі ритуалом. Який поштовх, яку приреченість вони поділяли? Єдине, в чому я була впевнена, — те, що журнали певних експедицій або певних членів експедицій було втрачено, і записи неповні.

Я також тримала на думці, що маю повернутися в базовий табір до ночі або залишитися в маяку. Думка іти вночі мені не подобалася, та якщо я не повернуся, немає жодної певності, що топограф не покине мене і не спробує самостійно перейти межу назад.

Я зважилася на одне останнє зусилля. Із напруженням я видерлася на верхівку купи, з усіх сил намагаючись не посунути журнали, як я робила перед тим. Вона була, як рухоме живе чудовисько під моїми черевиками, наче піщані дюни, вона не давала мені рухатися своїм рівносильним спротивом. Але я все одно видерлася.

Як я і думала, журнали на верхівці маси були новіші, і я зразу знайшла ті, що написали учасники експедиції мого чоловіка. З відчуттям нудоти я продовжила копирсатися, знаючи, на що неодмінно наткнуся, і врешті це сталося. Я знайшла його легше, ніж думала, приклеєним до обкладинки іншого журналу кров’ю чи іншою речовиною — чоловіків журнал, написаний впевненим, крупним почерком, знайомим мені з вітальних листівок, записок на холодильнику і списків покупок. Жар-птаха знайшла дим від свого полум’я на пожарищі серед інших димів… Але сильнішим за бажання прочитати цей звіт було відчуття, наче я вкрала приватний щоденник, навіки замкнений його смертю. Безглузде відчуття, знаю. Все, чого він колись хотів, — щоб я відкрилася йому, і тому завжди був на досяжній відстані. Тепер же я мушу взяти це, коли знайшла, і можливо, це остаточно, і я відчувала, що правдивість цього нестерпна.

1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 63
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)