Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

Коли під впливом алкоголю кортить співати і з вуст злітають дивні рими, на людину сходить божественне натхнення чи екстаз? Що ми маємо на увазі, коли кажемо, що істина у вині?

Голос людини, що перебуває у стані легкого сп’яніння, підвищується і на обличчі з’являється щаслива гримаса. Усе виглядає вкрай фантастично, а надто власні думки й ідеї. Кожен, хто спізнав цей стан, може зрозуміти, чому алкоголь уважають містичним джерелом натхнення. Шекспір у п’єсі «Генрих IV» також пише, що добрий херес наповнює мозок довершеними, полум’яними і звабливими образами, і коли стає змоги описати їх словами, з уст злітають вигадливі дотепи.

Розповідають, що французький поет Шарль Бодлер ледь не систематично занапащав себе алкоголем. У занепаді він шукав натхнення. Алкоголь будив у Бодлерові поета. Його часто можна було застати з бокалом абсенту, що набув ледь не міфічної слави напою митців. Абсент став темою численних поетичних творів. Яскраво-зелений бокал досить часто з’являвся на написаних наприкінці ХІХ століття картинах, що зображували нічне життя Парижа.

Французький письменник Анрі Балеста змалював стан сп’я­ніння від абсенту як штучно створений рай, який звільняє реальність із лещат і зодягає найхимерніші і найбожевільніші думки в поетичну форму. Викликані абсентом інтенсивні галюцинації надихали таких митців, як Вінсент ван Гог, Поль Верлен та Амедео Модільяні, що, як відомо, полюбляли прихилитися до чарки210.

У 1860-х роках Париж охопила справжня абсентова епідемія. Хоча абсент, що мав 75 градусів і містив хімікат туйон, був отрутою, яку згодом заборонили, митці вживали його з регулярністю, якій можна було позаздрити. Жага митців до сп’яніння має довгу традицію, за допомогою алкоголю вони прагнули пробудити в собі творчу наснагу.

Ян Сібеліус мав звичку час від часу зникати на кілька днів і робити барний тур разом з іншими митцями. Дружина обдарованого композитора одного разу зателефонувала йому і запитала, коли чоловік повернеться додому. «Золото моє, я композитор. Моє завдання — писати музику, а не робити передбачення», — почула вона відому відповідь211.

Сп’яніння вважають божественним джерелом мистецького натхнення. Людина тоді «сама не своя», адже в неї вселяється божественний дух, завдяки чому вона говорить і думає відмінним від звичного чином. Це може пояснити дивні п’яні історії.

На містику, якою оповитий стан сп’яніння, звернули увагу ще в Давній Греції. Слово «ентузіазм» (enthusiasmos), що означає захоплення, у Греції спочатку вживали на позначення стану, який виникає від ритуального вживання алкоголю у великих кількостях. У такому стані людина була переконана, що вона захоплена богом вина, а тому набувала здатності приймати в себе бога власною персоною і ставала частиною його божественної сутності212.

Греки вірили, що вживання вина веде до екстазу, тобто стану, відмінного від звичного, а в стані екстазу людина єднається з богами. Оскільки божество входило в людину, що перебувала в стані сп’яніння, вважалося, що п’яна від вина людина чесна, адже вино розбило всі чари і викрило неправди213.