Гра в паралельне читання

Подруга мовчала, дивлячись на вогонь свічки.

– І що далі? Перетворитися на просто бабцю без віку і статі, якій тільки й лишилося буркотіти та скаржитися? Але ж я – жінка! Я хочу, щоб мене кохали, і сама я теж можу кохати! Коли я пережила цю втрату, почала придивлятися до людей, – у мене ніби інший погляд з’явився, інший інтерес – вивчати чоловіків… Ой, яких лишень дурних випадків зі мною не траплялося! Але ж я достеменно знаю, що можу зробити чоловіка щасливим! У мені стільки… всього стільки, чого і в молодості не було! Та й не буває цього в молодості. Але знаєш, дивні вони якісь, м’яко кажучи. Якби не мій змалку веселий характер, то вже можна б ридати від результатів моїх досліджень. А порожнеча залишається, незатребуваність… Навіть образливо. Ніби я якась не така, непотріб якийсь. Але ж ніхто і не придивився як слід!

Друга жінка піднялася, підставила черговій краплі з крану недопалок, той ображено зашипів й опинився в смітнику. Жінка зітхнула.

– Давай я тобі притчу розповім, чула колись, ось згадалося.

– Давай! – усміхнулася перша, всілася зручніше, обіперлася спиною об стіну, склала руки на коліна, її брови по-дитячому злетіли вгору, чекаючи на щось цікаве.

Казкарка стала обличчям до вікна і, дивлячись, як десь далеко внизу носяться вечірніми вулицями жучки-автівки, почала:

– Двоє молодих англійців, Гаррі та Джон, вирушили у світи шукати собі наречених. Вони пливли кораблем, зупинялися біля різних прекрасних берегів, милувалися природою, вели довгі бесіди і придивлялися до місцевих дівчат. Часу та грошей було вдосталь для навколосвітньої подорожі.

Незабаром вони потрапили на острів із дивовижною природою. Ходили, милувалися, як раптом Гаррі завмер, мов зачарований…

– Яка дівчина! – простогнав він, побачивши біля колодязя молодих туземок.

– Котра з них? – Джон не бачив нічого особливого в жодній.

– Он та, з розмальованим глечиком, – милуючись, відповів Гаррі.

Наступного дня Гаррі кудись пішов, а коли повернувся, повідомив товаришу, що визначився зі своєю подальшою долею і вирішив залишитися на цьому острові. Ніякі аргументи Джона не змогли його переконати.

Обраниця виявилася однією з доньок вождя. Гаррі прийшов до правителя, розповів йому про своє почуття, про бажання одружитися з цією єдиною і неповторною дівчиною, про готовність виконати всі умови вождя і дотриматися місцевих традицій.

Треба сказати, що вождь був дуже чесною людиною. Він не бачив нічого особливого у своїй доньці і трохи збентежився. Він підвів Гаррі до вікна і вказав на дівчат, що гуляли у дворі.

– Вибач, чужоземцю, але яку саме з моїх доньок ти хотів би взяти собі за дружину? – уточнив він, щоб не помилитися.

– Он ту, найпрекраснішу дівчину у світі, у блакитній сукні з квіткою в руці, – відповів Гаррі.

Вождь здивувався і розповів про старовинний обряд викупу нареченої.

– За найпрекраснішу, найбездоганнішу дівчину на нашому острові наречений дає дев’ять корів як викуп. Розуміючи, що моя донька не така, я призначаю тобі шість корів, приводь і забирай її собі за дружину. Відгуляємо весілля, я вам подарую будинок, і живіть собі щасливо! – сказав вождь.