Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Більшість християн часто зазнавала загального соціального тиску, який спонукав їх брати шлюб, проте були часи, коли чинник обов’язку переважував. У XVIII столітті гернгутери (моравські брати) почали кидати жереб на шлюб. Вони вважали, що в такий спосіб давали Ісу­сові вирішити, хто і з ким повинен одружуватися133. Така практика збереглася серед гернгутерів, які іммігрували в данську Вест-Індію. Урешті-решт було вирішено, що цей звичай буде поширюватися лише на місіонерів. Остаточно він був скасований у 1836 році134. Іншої точки зору дотримується християнський рух мунистів на чолі з пастором Сан Мьон Муном, для яких поняття сексу як обов’язку дорівнювало гріхопадінню. Початковий план Бога полягав у тому, що Ісус мав не допустити гріхопадіння, одружившись, будучи гетеросексуально активним і створюючи у такий спосіб нове покоління людства, вільного від гріха. На жаль, Ісус був розп’ятий, перш ніж це сталося. Тому Бог послав преподобного Муна, щоб створити нове, безгрішне, покоління. Послідовники преподобного Муна бачили шлюб як обов’язок, і завдяки благословенню пастора ці шлюби можуть стати вільними від гріха. У багатьох випадках пастор сам визначав, хто з ким повинен брати шлюб, забезпечуючи тим самим божественне втручання від самого початку подружнього життя135.

Іслам поділяє іудейську традицію бачення шлюбу та шлюбного сексу як обов’язку. У Корані Бог закликає: «Одружіться на тих із вас, хто самотній, і тих, хто підходить вашим рабам і рабиням»136. Коли чоловік одружується, він зобов’язаний також займатися сексом. Якщо жінка скаржиться на стриманість чоловіка, він все одно повинен виконувати шлюбну повинність щонайменше рік137. Він також не може утримуватися від шлюбного сексу більше чотирьох місяців після шлюбу138. Якщо він продовжує уникати цього, пара має право подати на розлучення.

В індуїзмі головна роль жінки — вийти заміж, мати гетеросексуальні стосунки та народити дітей. Обов’язком молодих дівчат і вдів є сексуальна стриманість, зовсім протилежне стосується жінок, які досягли шлюбного віку. Шлюб є єдиним ведичним таїнством для жінок139, а отже, жінки, які утримуються від сексу та шлюбу, порушують одну з основоположних сексуальних концепцій індуїзму.

У індуїстів на чоловіка покладені різні обов’язки залежно від стадії життя. Коли чоловікові виповнюється 24 роки, уважається, що він досяг ідеального віку, щоб одружитися, прагнути плотських задоволень і матеріального благополуччя140. Коли чоловік уперше бере шлюб, він водночас перебирає на себе й обов’язок мати статеві стосунки. Закони Ману, наприклад, стверджують, що чоловік повинен займатися сексом із дружиною, якщо вона здатна народжувати, і завжди задовольнятися з нею141. Чоловік, який не підтримує статевих зносин із дружиною, коли вона має найбільші шанси завагітніти, підлягає засудженню142. Розмноження має першорядне значення, а народження сина практично гарантує людині місце на небесах143. Незважаючи на те що більшість сучасних індуїстів навіть не читали Закони Ману, зобов’язання бути сексуально активними та народжувати нащадків чоловічої статі досі зберігаються. Вважається за велике нещастя, якщо не вдалося зачати сина, який би запалив похоронне багаття, коли настане час.