Замах (Щось краще за смерть)
- Автор: ван Аарде Рохір
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Ярослав Довгополий
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Замах (Щось краще за смерть)». Краткое содержание книги:
Роман Замах присвячений політичному вбивству Степана Бандери, одного з лідерів українського націоналізму, агентом КДБ Богданом Сташинським. Головний герой Замаху — Степан Бандера — прагне завоювати незалежність рідної держави, прибігаючи до засобів, які вважає єдино виправданим і єдино доцільним в ситуації, що склалася на момент початку Другої Світової Війни.
Основним джерелом написання роману послужили матеріали процесу проти Богдана Сташинського перед Федеральною судовою палатою в Карлсруе (8—19 жовтня 1962 року).
Отож, його конкретне завдання: Штефан Галант, Ізартальсштрасе, 29. Наразі це лише розвідка, але так було й у випадку з професором. Хоч якщо взяти до уваги активність і професійність зарембівської служби безпеки, то розвідку і виконання операції не доцільно доручати одному і тому ж агентові. Принаймні він так вважав. А поки що це наказ, який оскарженню не підлягає.
Адреса на Ізартальсштрасе виявилася неправильною. Під указаним номером ніякий Штефан Галант не проживав. В наступні дні йому так і не вдалося натрапити на слід Мирослава Заремби. В цій околиці українцями навіть і не пахло. Його знову пустили по неправильному сліду, так як тоді у випадку з професором, який теж не проживав за вказаною Борисом адресою. Будинок професора він тоді знайшов, бо підсліджував за ним від самої редакції. Де знаходиться редакція зарембівської газети, він знав, проте не наважувався навіть й близько підійти до неї. Він не знав, чи появляється там Заремба, а коли й так, то, очевидно, на авто. Отож переслідувати його довелось би на машині. А якраз біля редакції зарембівська служба безпеки була надто пильною, тим більше після останнього бомбового замаху. Чекати там у машині і спробувати сісти йому на хвіст означало би просто проколотись.
Коли третього вечора надаремних вивідок поблизу вказаної адреси він зайшов до телефонної будки, йому зненацька спало на думку перегорнути телефонний довідник, хоч він і не сподівався натрапити в ньому на прізвище Заремби чи Галанта. Ще Борис говорив, що це марна справа. Робив він це скоріше інтуїтивно, ніж цілеспрямовано, бо міг у будці якийсь час не привертати до себе увагу. На свій великий подив, він раптом таки побачив прізвище Галант Ш. Він просто не міг у це повірити, але в довіднику було вказано: Галант Ш. Лімпрунштрасе 5. Йому не хотілося вірити, що так елементарно натрапив на слід. Тепер залишилося це перевірити.
Трамваєм він доїхав до зупинки Зандштрасе і подався за вказаною адресою. При вході висіла табличка з мешканцями, з якої з'ясував, що Галант мешкає на третьому поверсі. Якщо це не якісь фокуси, якась фальшива адреса, якщо тут дійсно мешкає той Штефан Галант, то про якого Зарембу тут могла бути мова? Принаймні Леонідові важко було собі уявити, що все може виявилося настільки простим.
Наступного дня о пів дев'ятій він знову прийшов на Лімпрунштрасе. Вулиця була досить тихою і милою, з простими будинками, які мали по чотири поверхи над бельетажем. Вхідні двері до сходової клітки, на під'їзд по десять квартир, загальний в'їзд до внутрішнього подвір'я, де були гаражі. За західнонімецькими мірками це були звичайні квартири у багатоповерхових будинках для середнього класу, не погані, але й не надзвичайні. Чи то можливо, щоб тут мешкав лідер могутньої організації, який міг розпоряджатись фондом, поповнюваним емігрантами з усіх частин світу? Леонідові пригадалася карикатура на лідерів націоналістів, які, розсівшись на роздертому, підлатаному українському прапорі, пригоршнями жадібно гребли долари з корита. Під карикатурою був підпис «Корито для власної кишені». А де ті вілли з високими мурами і охоронцями чи хоч би розкішні апартаменти? Щось тут не так, напевне, це якась квартира для конспіративних цілей. Проходячи протилежною стороною вулиці, Леонід раптом побачив, як з вхідних дверей п'ятого номера будинку виходив Мирослав Заремба. Було за декілька хвилин перед дев'ятою. Помилка виключена: це був той самий невисокий, широкоплечий чоловік з залисинами. Коли Леонід побачив, як той увійшов проходом до внутрішнього подвір'я, то наважився зупинитися, припалив сигарету і, впевнившись до яких гаражових дверей Заремба підійшов, попрямував далі по Зандштрасе. На розі перед вітриною крамниці він зупинився знову. За якусь мить з подвір'я будинку номер п'ять у напрямку Штігльмайєрплац виїхав уже знайомий йому темно-синій опель.