Замах (Щось краще за смерть)

Вони вже покупались і вигрівалися на сонці. Білі вітрильники стрімко линули по осяяній сонцем воді, по небу пливли білі хмаринки. Про щось інше, окрім як про грацію та гнучкість її стану, він думати не міг. Мокрий купальник обтягнув її стегна та перса, на засмаглому тілі виблискували краплинки води. Захоплення і мука оволоділи ним водночас. Від пасма білого волосся, яке спало на її шоку, коли вона нахилилась, щоб прикурити сигарету. Від бездоганної грації рук, коли стала поправляти і зачісувати волосся, яке виблискувало чистим золотом. Він прикипів до неї очима, коли вона підставила сонцю спину, краєм ока зауважив білу смугу персів. Він узяв її руку і поцілував. Руки у неї були гарні, вся вона була гарна і гожа, принаймні в його очах. Він перебіг губами по кожному пальцю окремо, потім приклав її долоню до своєї щоки і провів нею по обличчю, нашіптуючи: «О боже!» Було надто людно, щоб віддаватись пестощам на пляжі, при кожному дотику коротка дрож перебігала по тілу, аж дух перехоплювало. Це треба було припинити, бо годі вже було витримати її розмореного погляду. Жадання розшарпувало його на клапті. Він відпустив її руку і хотів підвестися.

— Піду скупаюсь, — насилу вимовив він, не глянувши на неї. Та підвестися Леонідові не вдалося, бо щось урвалось йому в грудях і покотилося вниз. Щоб не осоромитись, він почав споглядати човни на морі, гурт молоді, яка ганяла м'яч, хлопчака, якого переполохав великий пес. Зі слізьми на очах і зі спущеними штанцями хлопець кинувся шукати маму. Раптом Леонід зірвався, пірнув у воду і поплив сильними змахами, потім ліг на спину. Треба зараз пошукати затишне місце в лісі, подумав він. Тоді глянув на пляж, щоб заманити Гедвіг до води. Та її не було видно. Може, вона вже зайшла у воду? Йому закортіло попустувати з нею у воді, ущипнути і відчути її тендітність і гнучкість, тепло та прохолоду, які вона випромінювала. На мить йому здалось, що уздрів її білу шапочку, проте, підпливши, побачив, що це не вона. Крім Гедвіг, для нього інших жінок не існувало, вона була для нього всім. Коли вже вибрався на пляж, то побачив, як вона виходить з кабінки. На ній знову була жовто-золотава сукня, яка так збіса чудово пасувала до її засмаглого тіла та білявого волосся. Його серце закалатало, коли вона підійшла до нього, гарна і жадана. А тепер до лісу! — подумав він. Очевидно, що і вона подумала про те ж саме, бо зашарілася від бажання.