Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Погляньмо тепер на цей самий уривок в українськім перекладі:
У мене немає тексту Сендберґа, але по тону викладу я ладен визнати, що український текст в цілому, може, й ближчий до слів первотвору. І проте — наскільки він стилістично блідіший від російського, як тратить він від непідкресленості стилістичного контрасту межи авторськими описовими тирадами і репліками робітників, поданими в тоні їх буденної, уривчастої й грубуватої розмови. «Что за девчонка — не девка, а персик» далеко яскравіше від трохи книжного «Я маю дівчину»; «скопим мы с нею деньжат, да и в деревню на ферму, свиней разводить и жить господами», ці слова російського перекладу послідовніше витримані стилістично, ніж відповідне місце українського перекладу: «Підемо на ферму й розводитимемо свині й будемо самі хазяями».
II. Друге desideratum, якого відректися ніяк не можна, це якнайповніша увага перекладача до т. зв. тропів та фігур первотвору (метафор, метонімій, перифразів, антономасій).
В. М. Державин у своїй статті кладе на цій стороні справи особливий наголос. На його думку, всі тропи та семантичні фігури повинні зберігатися, хоч би як дивно вони виглядали для нинішнього читача. «Боятися образів, що можуть здатися нам, людям іншої культури, вигадливими та неприродними, значить боятися відповідної поезії. В такому разі й перекладати не треба».
Позиція В. М. Державина визначається надзвичайною рішучістю. Але я не знаю, в якій мірі зберіг би він свою рішучість, категоричність своєї вимоги, коли б був сам перекладачем-практиком, заінтересованим у зрозумінні свого твору, у добрім прийнятті його читачем. Чи не обмежив би він тоді свого припису, чи не дозволив би розв'язувати справу окремо в кожному даному разі? Уявімо: треба нам перекласти те місце Лукрецієвої «De natura rerum», де поет, звертаючись до прародительки енейців (тобто богині Венери), заклинає її втихомирити криваві війни: вона-бо має владу над самим збройним Марсом, що, подоланий раною кохання, припадає на її лоно і — pascit amore avidas inhians in te, dea, visus. Латинське pascere значить пасти. Російський перекладач Рачинський убоявся рисковитого образу і зм’ягчив його:
Але український перекладач має в своїм розпорядженні вираз: пасти очима, йому ніщо не заважає перекласти: