Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Рабиністичний іудаїзм зберіг бачення обов’язковості сексу. У Мішні, усній Торі (бл. 200-х років н.е.), категорично стверджується, що шлюбний секс є обов’язком людини: «Людина не повинна утримуватися від виконання шлюбних обов’язків, якщо вона досі немає дітей». Чоловік має розмножуватися, тоді як жінка, згідно з Мішною, не зобов’язана121. Чоловік, «який не робив усе можливе, щоб продовжити рід, є тим, хто проливає кров», — стверджував середньовічний коментатор Тори Раші122. Маймонід, один із найвпливовіших єврейських учених, уважав, що жінка також була зобов’язана виконувати шлюбні обов’язки. Якщо вона відмовляється, чоловік має розлучитися з нею. Така вимога не мала достатньої підтримки, оскільки жінка отримувала легкий спосіб розлучення123.

Один із найголовніших кабалістичних текстів, «Зогар» (XIII століття н.е.), ставить чоловічий обов’язок продовження року в космічній перспективі. Шоста заповідь — не чини перелюбу — також означає, що «необхідно розмножуватися». Якщо людина відмовляється від цього обов’язку, це прирівнюється до «повстання проти Бога»124. Утримання від статевого життя чоловіком іще чіткіше засуджується в Шулхан Арух, зводі законів XVI століття з текстом палестинського рабина Йосефа бен Ефраїм Каро і коментарями польського рабина Мойсея Іссерлеса. Каро стверджував: «Той, хто не бере участі у відтворенні, розглядається як убивця, як той, хто обмежує людську присутність на землі, та стане причиною того, що Бог залишить єврейський народ». Іссерлес продов­жив: «Хто живе без дружини, живе без благословення та без Тори й не повинен називатися людиною. Після одруження з жінкою всі гріхи спокутуються, як говориться в Книзі притч Соломонових: “Хто знаходить дружину, той знаходить щастя й отримує Божу милість”»125.

Незважаючи на фундаментальне переконання, що шлюб як інститут був заснований для запобігання блудові, Павло визнавав секс як обов’язок людей, які знайшли притулок у шлюбі для своєї похоті. Прийнятно для пари утримуватися від сексу в шлюбі, тільки якщо «це за взаємною згодою на певний час»126. Річ не лише у тім, що в одного з подружжя немає бажання, болить голова чи щось подібне. Зовсім навпаки. Необхідно віддати себе більш палкому партнерові, незалежно від ступеня бажання іншого: «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так само як чоловікові дружина. Дружина не владна над своїм тілом, ним володіє чоловік; так само й чоловік не владний над своїм тілом, ним володіє дружина»127. Згідно зі старою іудейською традицією, жінка мала право на секс у рамках шлюбу. Це також означало, що дружина була владна над тілом чоловіка. Ця безпрецедентна традиція рідко наголошувалася пізніми християнами.