ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Бетсі Масієлло, відповідальна за громадську політику Uber, роз’яснила мені, як поєднати пірингову модель з автоматизованим транспортом. За її словами, наразі Uber сприймають як заміну таксі, та, можливо, у майбутньому служба частково перетвориться на пірингову службу оренди автомобілів. Імовірно, тоді буде два напрямки діяльності.
Варто наголосити: якщо водії, що працюють у доповненій реальності, визначають бізнес-модель Uber та Lyft, то безпілотні автомобілі вплинуть на подальший розвиток доповненої реальності, що сприяє появі нових послуг. Коли автоматизований транспорт стане звичайним і недорогим способом пересування, що робитимуть люди, чию реальність змінює нова техніка, із новою суперсилою? Які можливості відкриються для суспільства, коли транспорт стане дешевим і доступним, як вода в крані?
Бізнес-модель економіки наступного покоління
Здавалося б, поширення сонячної енергетики, електромобілів та інших технологій, що переводять людство з вуглецевої на відновлювану енергетику, тут ні до чого. Та це не так. Сонячні колектори на дахах мають багато спільного з розподіленою мережею служб за запитом, на зразок Uber та Airbnb.
Осмислюючи майбутнє, треба враховувати гравітаційну силу, а не жорсткі кордони. Так само як гравітація Сонця виходить далеко за межі Плутона й охоплює не тільки планети в площині екліптики, а й комети, й малі планети з витягнутими орбітами, усі тенденції майбутнього зазнають гравітаційної сили і впливу, що поступово послаблюється. Сонячна система має численні гравітаційні підсистеми, гігант тримає супутники біля себе, і водночас усі виконують велику танцювальну композицію. От і тенденції майбутнього взаємодоповнюються, впливають одна на одну і змінюються.
Пам’ятаючи про це, розгляньмо узагальнену версію мапи Uber/Lyft, яку я назвав «Бізнес-моделлю економіки наступного покоління». Деякі комірки я навмисне лишив незаповненими: поміркуйте, що б ви туди вписали, якби складали схему для своєї компанії або для сервісів, якими користуєтеся. У заповнених комірках — тенденції, які я вважаю визначальними для нашого майбутнього.
Інформація замість матеріалів. Коли фізичні активи розглядати в цифровій проекції, ними можна управляти, як інформаційними активами. Цю ідею я запозичив в Ліама Кейсі. Ірландець за походженням керує PCH International — компанією у сфері електроніки, яка має представництва у Шеньчжені, Сан-Франциско й Ірландії. PCH спеціалізується на виробництві продукції за принципом «завжди вчасно» й обслуговує споживачів без посередників. Її клієнти — продавці електроніки, які замовляють товари онлайн із Китаю.
«Ми замінюємо товарні запаси інформацією», — розповів мені Ліам. Він пояснив, що товарні запаси його компанії для споживачів США, де запроваджено системи даних у реальному часі, набагато менші, ніж для споживачів Австралії, де компанія зберігає товари на місцевих складах. І це при тому, що австралійський ринок — суттєво менший за американський.
Про схожий метод розповів мій зять Сол Ґріффіт — винахідник, чия компанія Otherlab розробляє інноваційні технології на замовлення Агентства передових оборонних дослідницьких проектів (DARPA), Національного агентства аеронавтики й дослідження космічного простору (NASA), Національного інституту охорони здоров’я (NIH) та Міністерства енергетики США. «Ми замінюємо матеріали математикою», — поділився Сол. За його словами, для більшості проектів потрібно таке: машинне проектування; знання про форми й матеріали; обчислення, що підказують, як ефективніше використовувати матеріали.
Сол розмірковував, як заміна матеріалів інформацією може вплинути на безпілотні автомобілі. Із 1960 по 2010 рік більшість автомобілів стали вдвічі важчими. Машини стали безпечнішими за рахунок зон деформації, подушок безпеки та інших розумних винаходів, які рятують життя в разі аварій. Заощаджувати пальне люди не навчилися, хоч двигуни працюють продуктивніше. А все тому, що більшість автомобілів «погладшали» — стали ширшими й важчими.