Понтиїзм. Казки кінця світу

Карл Михайлович із задоволеною посмішкою згадав і свій перший комп’ютер, отриманий як гонорар. Але наступної миті у пам’яті майнув спогад про нещодавній скандал, яким закінчився останній конкурс «Міс Чарівність» — Лисак зґвалтував не тільки міс, а й двох віце-міс, після чого знову опинився під слідством, як під звично дірявою парасолею, яку не в змозі ані викинути, ані полагодити.

— Дуже швидко наші аналітики зрозуміли, що варто зробити новий крок і представити інноваційну бізнес-пропозицію. Звісно, наша еліта пройшла етап зацікавлення своїми розлогими дубовими генеалогічними деревами. Панство збудувало фамільні маєтки, шляхта стала панами і серами, маючи в офісах тисячі рабів. Настав новий час. Час вічності, — на проєкторі з’явилася нова презентація.

— Ось кілька проєктів, що їх ми реалізували останнім часом, — зауваживши нетерпіння клієнта, Карл Михайлович почав говорити швидше і скорочувати завчені блоки. — Отже, серед наших найважливіших проєктів варто відзначити такі…

Карл Михайлович озвучував слайди портфоліо. Вони зображували не стільки варіативність ідей та їхню масштабність, скільки ілюстрували поступове зростання креативних амбіцій самого Карла Михайловича, який, мов чорна діра, всотував бажання клієнтів. Він розповідав про розписи у храмах, коли, залежно від розміру гонорару, клієнтові випадав шанс бути викарбуваним на іконах або розписах храмів.

Також він згадав одного клієнта, який поставив собі пам’ятник у середмісті, і як молодята фотографувались у нього на колінах, називаючи його Папою. Карл Михайлович тільки змовчав про те, що нині застрелений Папа вже не потребує пам’ятника на цвинтарі — його перенесуть із середмістя на могилу. Економія та урізання сімейного бюджету. Вибач, Папо.

Інший, колишній військовик, зажадав надати риси свого обличчя всім пам’ятникам невідомому солдатові в області, «щоб у мене завжди були свіжі квіти у вазонах», — наказував він Карлу Михайловичу.

Скоромовкою директор «Ідоли і Ко» згадав про численні та напрочуд бюджетні рішення, типу присвоєння університетам, школам, лікарням, дитсадкам свого імені, або, приміром, відкриття меморіальних кімнат чи комплексів. Як цілком очевидне і не гідне навіть серйозної розмови Карл Михайлович похапцем згадав про відкриття музеїв свого імені, де представлено дитячі іграшки, особисті речі та інший «архів становлення лідера нації». І вже як геть ефемерний варіант було згадано називання галактик, зірок, нових хвороб, синдромів і вбивчих вірусів іменем клієнта.

Усе це було лише підведенням до улюбленої частини Карла Михайловича — «контрольного філософсько-екзистенційного пострілу в голову клієнта», як він подумки називав цю частину у своїх уявних майбутніх майстер-класах для новачків.

— За умов, коли немає жодної певності у завтрашньому дні, коли не знаєш, що відфільтрує сито підручників новітньої історії, наша компанія пропонує клієнтам квиток у вічність. Ми викарбуємо ваше ім’я у граніті суспільної пам’яті. Про старих або немічних кажуть: «Однією ногою у могилі». Ми ж кажемо вам, що ви обома ногами у вічному майбутньому.