Системне тлумачення кримінального закону

З огляду на дію щодо певних суб'єктів П. Рабінович визначає загальні норми як такі, що діють на всіх однойменних суб'єктів; спеціальні — на певну групу однойменних суб'єктів, виняткові — у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів[274].

Такі дослідження є цікавими для нас, проте зауважимо на те, що ці зв'язки розглянуто щодо «норми права», причому без конкретизації та проекції на кримінальне право, тому існування більшості із перелічених зв'язків для системного тлумачення кримінального закону потребує перегляду.

Отже, враховуючи те, що зв'язки кримінального закону поділяються на системні та системоутворюючі, пропонуємо таку класифікацію функціональних зв'язків.

Насамперед до внутрішніх функціональних зв'язків кримінального закону необхідно віднести:

а) зв'язок припису, що тлумачиться, з приписами, які розкривають зміст терміна, використаного у цьому приписі, якщо припис, що розкриває зміст терміна, міститься у кримінальному законі;

б) зв'язки відсилкових статей;

в) зв'язок статей кримінального закону, які містять загальні і спеціальні норми;

г) зв'язок статей кримінального закону, які містять загальні та виключні норми;

д) зв'язок статей, які містять норми, що не співвідносяться із загальними і спеціальними, але регулюють однорідні або схожі суспільні відносини.

До зовнішніх функціональних зв'язків приписів кримінального закону належать: зв'язок із приписами Конституції України; зв'язок з нормами міжнародного права; зв'язок припису кримінального закону з принципами права; зв'язки приписів кримінального закону, які виникають унаслідок наявності у них бланкетних диспозицій норм.

Вже у разі існування бланкетних норм у тій чи іншій статті КК України, якщо безпосередньо за її допомогою не можна здійснити вичерпне тлумачення, слід розглядати всю сукупність зв'язків, на які вказує Ю. Власов.

На думку І. Спасибо-Фатєєвої, у функціональних зв'язках під час тлумачення вагому роль виконують дефінітивні положення, значення яких полягає в розкритті термінів, що використовуються у законах.

Однак часто в законах дефініції взагалі не мітяться, внаслідок чого виникає потреба у тлумаченні тих чи інших понять[275].

Видається, що варто докладніше розглянути функціональні зв'язки такої правової категорії, як галузь законодавства «кримінальне право» з іншими галузями.

Як відомо, основними функціями кримінального закону є регулятивна та охоронна, функції ж кримінального закону та кримінального права взаємопов'язані. Проте погляди з цього приводу неоднозначні. Деякі науковці зауважують, що кримінальне право та кримінальний закон виконують лише охоронну функцію, беручи так участь у регулюванні суспільних відносин[276]. Окремі науковці, наприклад, І. Шмаров, В. Коняхін[277], говорили про, окрім інших функцій галузей права, виховну, попереджувальну, функцію соціального контролю та функцію посилення моральних заборон. Як аргументи існування виховної функції І. Шмаров наводить наявність у КК педагогічних положень про заходи виправно-трудового впливу, заходи суспільного впливу, заходи виховного впливу[278]. Таку ж позицію стосовно існування виховної функції кримінального закону займає і Р. Кравцов[279].