Системне тлумачення кримінального закону

3. Логічні зв'язки правових категорій (діють із врахуванням форми правових категорій).

Структурні зв'язки правових категорій. Як зауважує Л. Тіунова, під час вивчення системи та структури системи найбільше зауважують на структурно-функціональні моменти, характер існуючих у правовій системі взаємозв'язків, взаємодій їх елементів[238].

Для того, щоб правильно дослідити структурні системоутворюючі зв'язки, найперше необхідно встановити, що розуміють під структурою.

На думку О. Старіша, під структурою системи розуміють сукупність внутрішніх сталих та істотних зв'язків між елементами, яка визначає основні властивості системи. Водночас акцентується на тому, що структуру утворюють найсуттєвіші та найякісніші зв'язки між об'єктами.

Ці зв'язки формують саме ті системні властивості, які задають закони існування та функціонування системи, забезпечують збереження її основних властивостей за різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.

Як пояснює О. Старіш, необхідно чітко розуміти відмінність між поняттями «структура» та «система». Під структурою розуміють мережу взаємопов'язаних елементів, якісна природа яких не враховується, а в основному беруть до уваги їх зв'язки. Система ж виражає об'єкт одним цілим зі всіма характерними для неї внутрішніми та зовнішніми зв'язками і властивостями, акцентуючи водночас на якісній специфіці елементів, які задають цілісність об'єкта[239].

Філософи у своїх висловлюваннях стосовно понять «структури» та «системи» не такі категоричні. Наприклад, згідно з філософською енциклопедією, структура — це відносно стійке об'єднання елементів, їх співвідношення та цілісність об'єктів.

Найбільш часто поняття «структура» вживається поєднано з поняттям «система», причому в літературі немає чіткого і єдиного погляду на їх співвідношення, що зумовлює відмінності у визначеннях структури і у визначеннях системи. Як зауважують філософи, системний аналіз дозволяє виокремити елементи системи та їх взаємовідносини.

Структура не усвідомлюється поза системою, як і система в своїй основі завжди структурна. Ні елементи самі собою, ні їх співвідношення не дають повного структурного відображення об'єкта: елементи і їх відношення утворюють структуру тільки тоді, коли співвідношення елементів набувають характеру стійких внутрішніх зв'язків і на цій основі виникають цілісні ознаки системи, які виявляються у її зовнішніх зв'язках[240].

Дещо відмінну позицію висловлює П. Йолон, який зауважує, що структура (лат. structura — будова, розміщення, порядок) — спосіб закономірного зв'язку між складовими предметів і явищ природи та суспільства, мислення та пізнання, сукупність істотних зв'язків між виокремленими частинами цілого, що забезпечує його єдність; внутрішня будова чого-небудь[241]. Такої ж позиції дотримується А. Козявін, який під структурою розуміє сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних ознак у разі внутрішніх і зовнішніх змін[242].