Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Властивий йому і тонкий, не малоросійський дотеп. Гостро і влучно показано в нього буржуазну прозаїчність європейського та колоніального світу, те «всесвітнє панування європейських народів», про яке писав один півуніверситетський курс нової історії:
Зате легкий гумор М. Кічурі, безперечно, не вдається. Поезія «Поет зі стажем», що завершує книгу, належить до найслабших із його речей. Що ж робити, — коли поетичний хист автора найлегше себе почуває серед книжних ремінісценцій, літературних образів, серед поважних сонетних ритмів, а образ Мефістофеля виразніше різьбиться в його уяві, як «профілі та маски» околишнього життя?
Рецитація віршів Кічури становить деякі труднощі для наддніпрянського нашого читача завдяки трудним, незвиклим наголосам (мільярдер—ребер) та не властивим віршеві цезурам («Із потускнілих фресок голосних митців»). Треба зазначити ще й деякі хиби в сонетному римуванні. Авторові не диво поставити поруч дві різні чоловічі рими: закінчивши катрени чоловічою римою повелів, він може перший терцетний рядок загострити теж чоловічою римою мільярдер. Або так: провести катрени виключно в жіночих римах, а в терцетах дати перевагу римам чоловічим, ламаючи цим строгу рівновагу типового сонетного римування: АввА-АввА-ссДеДе (де великі літери відповідають жіночим, скажімо, а малі — чоловічим римам). Єсть хиби і не тільки в сонетах. Трудно погодитись, наприклад, на римування: іприту—екразиту (обидва слова — чужоземні, обидва — терміни, обидва — в тім самім відмінку).
Але всі ці дефекти — порівнюючи дрібні й загального враження версифікаційної досвідченості не уймають. Зовнішній бік книжки (папір, друк) гарний.
1928
Автобіографія{164}
Зеров Микола Константинович, народився в м. Зінькові на Полтавщині 26(14) квітня 1890. Батько — учитель Зіньківської двокласної школи, пізніше «учитель-інспектор», нарешті (з 1905 р.) інспектор народних шкіл — походженням із селян («из крестьян») значиться в його формулярнім спискові. Мати — із козацького роду Яреськів. Учився — спочатку в Зіньківській двокласовій городській школі; потім в Охтирській гімназії на Харківщині, звідки перевівся восени 1903 р. до четвертої класи Київської першої гімназії. Із гімназіальних викладачів найбільше зобов’язаний: М. П. Попову (учителю історії в Охтирській гімназії десь коло 1902—1904 рр.), в Києві — С. В. Тайбші, учителеві латинської мови, у якого вчився і не обов’язкової на той час мови грецької; Мик. М. Лятошинському, учителеві історії, та проф. А. К. Мітюкову, що читав нам під назвою «законоведение» прекрасно збудований популярний курс енциклопедії права. Гімназію скінчив р. 1908 і вступив до історико-філологічного факультету Київського університету, де пробув до травня місяця 1914 року. Спеціально працював над питаннями української культурної історії XVIII в. Роботу (курсову) подав проф. В. Є. Данилевичу, на тему «Літопис Грабянки як історичне джерело і літературний пам’ятник».