Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Начальник Сепе виявив, що пані Пассареллі не показували тіла Вільми Монтезі. Опізнання обмежилося перевіркою кількох предметів одягу. Утім, визнали за необхідне вивчити поведінку Пассареллі. Було встановлено, що вона має вищу освіту, працює в міністерстві оборони, є донькою старшого офіцера сухопутних військ і належить до однієї з шанованих римських родин. Та водночас було встановлено, що вона страждає на легку короткозорість і не носить окулярів, що має імпульсивний і не дуже розсудливий темперамент, зі схильністю до фантазій. Вона заледве врятувалася: зуміла довести, звідки взялися гроші, на які через кілька днів після свого першого і добровільного свідчення вона купила помешкання вартістю 5 600 000 лір.
«Відтепер і навіки-віків»
Відкинувши свідчення пані Пассареллі, слідчий узявся встановити, скільки часу треба, аби добратися з вулиці Тальяменто, номер 76, до вокзалу, звідки вирушають поїзди на Остію. До розслідування були залучені карабінери, працівники міського транспорту і міністерство оборони.
Починаючи з цієї хроніки в тексті будуть з’являтися відповіді на пункти розділів «читач мусить пам’ятати», опубліковані у попередніх хроніках.
З цього моменту за строгим порядком буде встановлено:
а) мниму поїздку Вільми Монтезі в Остію.
б) час і місце її смерті.
в) причину смерті і юридичне формулювання факту.
г) справжні звички, моральність і родинну обстановку Вільми Монтезі.
д) наркоторгівлю.
е) зібрання в Капакотті.
є) звинувачення проти принца Д’Асії.
ж) матеріали проти Уґо Монтаньї і П’єро Піччоні, а також проти шефа римської поліції Северо Політо.
Найкоротша відстань від номера 76 на вулиці Тальяменто до дверей вокзалу становить 6 301 метр. В ідеальних умовах вуличного руху і не беручи до уваги світлофорів, таксі цю відстань долає рівно за тринадцять хвилин. Пішки, нормальним кроком, можна дійти за годину п’ятнадцять — годину двадцять хвилин. Швидким кроком — за п’ятдесят хвилин. Цим маршрутом їздить трамвай (швидкий Б), поїздка яким зазвичай займає двадцять чотири хвилини. Припустивши, що Вільма Монтезі скористалася цим транспортним засобом, треба додати ще як мінімум три хвилини — це час, який був потрібний дівчині, аби дійти від брами свого дому до автобусної зупинки, що розташована за 200 метрів.
І ще бракує часу, аби купити квиток на вокзалі і дійти до поїзда на пероні, що розташований за 300 метрів від каси. Було зроблено важливий висновок: Вільма Монтезі не їхала до Остії поїздом о 17:30. Цілком ймовірно, вона не могла би цього зробити, навіть якби справді вийшла з дому о п’ятій.
Час смерті
Тим, хто робив перші звіти, не спало на думку щось важливе: доктор Ді Джорджіо, перший лікар, що оглядав труп на пляжі Торваяніки, заявив, що він перебував у стані прогресуючого задубіння. За якийсь час труп починає дубіти: це період, коли настає заціпеніння. Згодом відбувається протилежне явище. Лікар Ді Джорджіо встановив, що тіло Вільми Монтезі «частково заклякле». Але в нього була причина стверджувати, що процесом «прогресуючого задубіння» було заціпеніння, що спостерігалося в нижній щелепі, шиї і верхніх кінцівках. Належним чином доведений закон Ністена пояснює: «Трупне задубіння починається в м’язах нижньої щелепи, продовжується у м’язах шиї і верхніх кінцівок». На основі цього закону лікар Ді Джорджіо надав свій звіт: смерть мала настати близько вісімнадцяти годин перед обстеженням. А обстеження проводилося в суботу, 11 квітня, о 9:30 ранку.
Тут виникла помилка
Труп лежав на сонці цілий день, поки надходили вказівки з Риму. Вказівки ці прийшли вночі. Через кілька годин труп перевезли в анатомічний амфітеатр. Коли Родольфо Монтезі та Анджело Джуліані прийшли, аби його опізнати, з моменту його знахідки минуло понад двадцять чотири години. Коли зробили розтин і надали звіт, було сказано, що смерть настала вночі 9 квітня, бо труп перебував на першій стадії розкладу, а також через наявність «гусячої шкіри». Через рік після смерті група професорів з медичного факультету після ретельного обстеження трупа надала новий експертний висновок і встановила, що гниття могло бути прискореним через те, що труп довго перебував під дією сонця і вологи на пляжі Торваяніки — цілий день 11 квітня.