Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Що стосується явища «гусячої шкіри», то воно є звиклим для трупів потопельників, але може з’явитися навіть перед смертю — через страх чи тривалу агонію. Та у випадку Вільми Монтезі воно могло бути також спричинене тривалим перебуванням трупа в холодильнику перед проведенням розтину. Втім перший звіт, звіт лікаря Ді Джорджіо, був найважливішим: задубіння було частковим. І висновок незаперечним: Вільма Монтезі померла вночі 10 квітня, через двадцять чотири години після того, як консьєржка Адальджіза Рошіні побачила, як вона виходить з дому.
Що вона робила у ці двадцять чотири години?
Йшлося про те, аби встановити іншу важливу істину: місце, де померла Вільма Монтезі. Бо було визнано як факт те, що дівчина мила ноги на пляжах Остії, коли пережила колапс, і згодом, втопившись, була віднесена хвилями за двадцять кілометрів, на пляжі Торваяніки.
На підкріплення цієї гіпотези поліція Остії повідомила, що вночі 10 квітня в цій околиці здійнялася страшенна буря, із сильними вітрами в північно-східному напрямку. Слідчий Сепе доручив професорам метеорології та метеорологічному інститутові перевірити ці дані. У звіті зі зведеннями погоди за увесь місяць квітень 1953 року говорилося, що в околиці Остія-Торваяніка не було зареєстровано мнимої бурі. Найбільш помітне явище мало місце 11 квітня і саме о тій порі, коли було знайдено труп Вільми Монтезі: північно-східний вітер, швидкістю тринадцять кілометрів на годину.
Викривальний червоний лак
Розтин, проведений експертами, з’ясував, що на тілі нема жодного сліду від укусів морських тварин, ані укусів комах, яких є дуже багато на пляжі Торваяніки. Виходячи з цих даних, слідчий дійшов висновку, що труп недовго перебував у воді, а також на пляжі перед тим, як його знайшли. Перший умовивід вже дав початок упевненості, що треба відкинути гіпотезу про те, що тіло було віднесене хвилями на двадцять кілометрів.
Та були знайдені ще важливіші докази. Червоний лак на нігтях Вільми Монтезі був непопсований. Експерти підтвердили, що ця речовина була опірною до морської води. Але вони визначили насиченість піску в суспензії на морському відрізку Остія-Торваяніка. І дійшли висновку, що навряд чи червоний лак міг витримати тертя піску під час довгої і стрімкої подорожі у двадцять кілометрів.
Для доказу — ґудзик
Начальник Сепе був єдиним, хто зацікавився жакетом, застібнутим на ґудзик на шиї трупа. Коли тіло Вільми Монтезі знайшли на пляжі, карабінер Августо Тонді зрозумів, що цей жакет перешкоджає переміщенню трупа, тож він смикнув за ґудзик і відірвав його без особливого зусилля.
Слідчий Сепе порахував нитки, якими був пришитий ґудзик: їх було сімнадцять. Експерти довели, що ці сімнадцять ниток не витримали би морської подорожі, під час якої жакет хльостали би хвилі, якщо карабінеру треба було тільки раз смикнути, аби його відірвати.
Ці та інші висновки строго наукового характеру дозволили відкинути гіпотезу про тривалу подорож трупа від пляжів Остії до пляжів Торваяніки. Нові експерти довели, що залізовмісна щільність піску, знайденого в легенях трупа, не є вирішальним доказом для того, аби встановити місце, де вона позбулася життя. Вільма Монтезі втопилася за кілька метрів від того місця, де було знайдене її тіло.
Крім того
Проте за п’ять метрів від берега на пляжі Торваяніки немає і півметра глибини. Вільма не вміла плавати, це так. Але малоймовірно, що людина, яка не вміє плавати, втопиться на глибині півметра тільки тому, що не вміє плавати. Мали бути інші причини. І начальник Сепе взявся їх з’ясовувати.
Зажадали проведення додаткової експертизи. Лікар із бездоганною репутацією і п’ять належним чином перевірених університетських викладачів судової медицини дослідили наявність піску і планктону в легенях і нутрощах трупа. Через кількість і глибину дійшли висновку, що смерть настала не за нормальних обставин. Від першого ковтання води до моменту смерті минули, як мінімум, чотири хвилини.
Додаткова експертиза показала, що Вільма Монтезі померла внаслідок повільного і затяжного занурення — між десятьма і двадцятьма хвилинами після першого контакту з водою. Вільма була знесиленою, коли почала топитися: так пояснювалося те, що вона втопилася на півметровій глибині.
Вчинити самогубство не важко
Отримавши цей важливий висновок, начальник Сепе взявся аналізувати три гіпотези: