Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Подивившись у бінокль, я розумію, що, по-перше, їх не тисячі, не десятки тисяч, а сотні тисяч. По-друге, вони надзвичайно організовані. В центрі двору височіє багатометрова піраміда, побудована з круглого бежевого каміння. На верхівці розташоване щось, схоже на маленьку платформу, ніби оглядовий майданчик.
Придивившись уважніше, я розумію, що це не кругле каміння.
Ні, це неможливо!
Це складені в піраміду черепи людей! Мені по шкірі пробігли мурашки.
У мене тремтять лапи, але я далі розглядаю палац. Я збільшую зображення.
Згодом помічаю маленького білого щура, якого несуть шестеро інших. Усі вклоняються йому. Він вилазить на гору черепів та влаштовується на вершині на маленькій платформі.
Це точно він.
Тамерлане, то ось ти який.
Він ще менший, ніж я уявляла. У нього червоні очі, наче налиті кров’ю. Я навіть бачу, попри велику відстань, Третє Око в нього на чолі. Усе в його вигляді говорить про авторитет. До речі, всі пацюки довкола прищулюють вуха на знак покори.
Білий щур свище, його піддані відповідають свистом на тій самій частоті, утворюється неприємна звукова хвиля. Тоді Тамерлан повільно зводиться на задні лапки, ніби ця позиція природна для нього.
Він знову свище, на тон вище, — і всі пацюки теж стають на задні лапки й свистять у відповідь.
— Не варто стирчати тут, — вигукує Піфагор. — Зважаючи на їхню кількість, є велика ймовірність, що вартові роблять обхід. Якщо вони знайдуть нас, то навряд чи нам пощастить вижити.
Я не слухаю його, бо дуже зайнята спостереженням за сценою, що розгортається в мене на очах: новий пацючий король, білий з червоними очима, стоїть на вершині піраміди з людських черепів. Здається, він виголошує промову. Я запитую Піфагора:
— Ти бачив вічко в нього на чолі? Воно менше, ніж у тебе. Як ти це поясниш?
— У мене вбудований класичний USB-вхід, а в нього — мікро-USB. Це нові, менші прилади. Ну ж бо, Бастет, ходімо звідси.
— Зачекай, це ж непересічна нагода зблизька роздивитися наших ворогів.
— Якщо ми їх бачимо, то й вони можуть нас побачити.
— Ми далеко. У них же немає бінокля.
Піфагор настовбурчує кінчик хвоста. Я помічаю, що на нас біжать близько сотні пацюків.
Гаразд, на цей раз визнаю, сіамець мав рацію. Ми щодуху втікаємо, але друга група пацюків перекриває нам шлях. Я не можу повірити, що після всього, що нам довелось пережити, щоб сюди дістатись, ми потрапимо в полон!
Ми біжимо ще швидше, і нам вдається відірватися. Ми ховаємось високо на дереві, щоб уникнути нічної атаки.
Наталі, своєю чергою, вирішує залишитись біля дерева, тому що боїться впасти уві сні. Гадаю, якщо вночі на неї нападуть пацюки, то вона закричить і розбудить нас, а ми допоможемо їй втекти.
Ми з супутником нарешті в безпеці. Я дивлюся в його глибокі, красиві, блакитні очі:
— Хм… Здається, ми маємо справу з направду небезпечним пацючим королем.
— Думаю, що нам кінець, — лаконічно відповідає він.
Ми трохи вилизуємо одне одному шерсть, щоб заспокоїтись, потім притуляємось, а наші хвости переплітаються та зближують нас іще більше. Я не так песимістично налаштована, як Піфагор. Кажу собі, що доки жива, я в силах діяти. А доки ми разом з сіамцем, то в нас є надія на перемогу.
Для мене Піфагор найкрасивіший і найрозумніший з усіх на світі самців.
24. Піфагор
Мислитель Піфагор прославився своєю теоремою, яка співвідносить довжину сторін прямокутного трикутника за формулою: а2 + Ь2 = с2 (сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи). Але це не єдина заслуга Піфагора. Він придумав слова «філософія» та «математика». І саме він створив першу музичну гаму.
Його сім'я походила з острова Самос. Його мати думала, що вона безплідна, тому поїхала до Піфії в Дельфах, віщунки, і попросила її поради. Та передбачила народження дитини, яка володітиме всіма чеснотами. Так, коли малюк народився, його назвали «Піфагор», що означає «напророчений Піфією».
Піфагор народився у 570 році до нашої ери. Він був вродливим та спортивним із самого дитинства. У сімнадцять років він не лише майстерно володів арфою та флейтою, але й став переможцем багатьох змагань з пигмахії (тогочасний кулачний бій) на Олімпійських іграх.
Батько Піфагора був ювеліром. Одного дня він попросив сина поїхати в Єгипет віддати виточені персні, виготовлені на замовлення жерців храму Мемфіса. Молодик скористався подорожжю, щоб дізнатись більше про єгипетські таємниці. Втім, склалось так, що в той самий час на країну напала перська армія Камбіса II. Піфагор мимоволі став свідком нищення храмів, привселюдної страти фараона, смертних вироків жерцям та аристократії… Він устиг дістатись до Юдеї, теперішнього Ізраїлю. Там його прихистили рабини, які багато розповіли про юдейську віру.