Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
В міру того, як ми наближаємось, окрім запаху диких псів я чую інший, більш неприємний запах, типовий для плоті, яка розкладається.
Ми прямуємо на той сморід і знаходимо зо два десятки вовків, Цілу зграю, розіп’яту на дерев’яних дошках у формі літери Т. Їхні тіла погризені пацюками. Рани вкриті струпами, присохлою кров'ю. Сотні мух дзижчать над мертвими тілами.
Я відчуваю, що мій засіб пересування зараз знепритомніє від цього видовища, і зістрибую, поки вона не втратила свідомість.
Піфагор озвучує мої думки:
— Це вовки з сусіднього лісу. Якщо пацюки в силах напасти на таку зграю вовків, ба більше, перемогти їх, то в них немає суперників.
— Але звідки в них така сила?
— Це все Тамерлан. Безперечно, саме він — той мозковий центр, який, на додачу до їхньої численності, визначає послідовну політичну та військову стратегію, — каже сіамець. — От як цю особливо вражаючу картину для тих, хто наважився кинути їм виклик.
— То як будемо діяти?
Коли я звертаюсь до нього, то все ще не можу відірвати погляду від вовків, яких перемогли набагато менші тварини.
— Нам як ніколи необхідно відшукати союзників. Лише згуртованість багатьох видів зможе покласти край цим агресорам. Нам треба об’єднати всіх проти пацюків.
Піфагор веде далі, але тривожно настовбурчує вуха. Я помічаю його неспокій. Він каже:
— Найбільше мене турбує те, що вони виготовили досить великі хрести для розп'яття вовків. Це означає, що вони навчились користуватись пальцями, як люди, та послуговуватися знаряддями, рубати деревину й робити вузли з мотузок.
— І що це означає?
— Що Тамерлан використав Третє Око для виходу в інтернет і так само, як я, вивчив деякі людські прийоми. Тепер ми маємо справу з незвичайними пацюками. Вони набагато більш розвинені, а отже, значно небезпечніші, ніж ті, з якими ми воювали досі.
Наталі закрила очі руками, щоб не бачити замордованих вовків. Я повертаюсь до неї на плече і даю знак, що нам пора рушати. Ми швидко ідемо за сонцем, тобто на південь.
Піфагор, відчувши моє занепокоєння, пропонує відволіктись. Він перекинувся словом з Наталі, та ввімкнула музику на смартфоні.
— Я попросив її знайти Гольдберг-варіації Баха.
Красиво, але цього не досить, щоб я перестала думати про пацюків.
— Зосередься на музиці, — додає Піфагор, ніби читає мої думки. — Мистецтво витісняє страх.
— Як це можливо?
— Наші думки — це хімія, звичайні гормони, рідина, що входить до складу крові та впливає на наш мозок. Страх пацюків спричинений адреналіном; задоволення від прослуховування музики — ендорфіном. Так страх-адреналін можна компенсувати мистецтвом-ендорфіном.
— Ти прочитав це у своїй Енциклопедії Відносного та Абсолютного Знання?
— Енциклопедія просто описує словами природні інстинкти. Думаю, в глибині душі ми вже все це знаємо. Але, оскільки часом забуваємо, вербалізація дозволяє нагадати собі. У нас завжди буде вибір між зачаруванням смертю та любов'ю до життя. Розп’яття служать для того, щоб зробити нас більш чутливими до базових емоцій, їхня мета — завадити нам думати… Цю стратегію Тамерлан і взяв за основу: пригнічувати розум страхом. Це дозволяє йому контролювати наші емоції. Якщо ми опануємо нашу внутрішню хімію, у нього не буде влади нам нами.
Лікувати страх мистецтвом?
Наталі вже менше кульгає, але вона сповільнила темп і важко дихає. Думаю, вона втомилась. Я зістрибую з плеча, щоб не навантажувати її своєю вагою, та йду поруч із сіамцем.
— Як гадаєш, де ми?
— На південному заході Парижа.
— Куди пропонуєш податись?
Він повертає вухо в бік стежки, навіть тут чути приємний запах папороті.
— Мені щойно здалося, що я занюхав там людські поселення.
— Не думаєш, що ми ризикуємо натрапити на пацюків?
— Завжди буде ризик забрести на незвідану територію. Загалом, іти туди, куди інші не ходять, небезпечніше, ніж ходити торованими стежками. Це називається принципом «зелених ропух» та описано в Енциклопедії Веллса.
— Розкажи, розумнику.
22. Синдром божевільних ропух
Щороку ропухи мігрують зі свого осідку до місця, де розмножуються покоління за поколінням.
Утім, інколи між двома місцями пролягає автомагістраль, збудована людьми, що змінює природне середовище існування ропух та перешкоджає їм подолати шлях, який мав би привести до пункту призначення. Слухаючись свого природного інстинкту, ропухи намагаються попри все подолати перешкоду, за що найчастіше розплачуються життям — їх розчавлюють автомобілі на швидкісних смугах.