Незвичайні пригоди Марко Поло
- Автор: Мейнк Вилли
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Переводчик: Юрий Дмитриевич Бедзик
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Незвичайні пригоди Марко Поло». Краткое содержание книги:
Цю цікаву книгу ми й пропонуємо увазі юних читачів.
Боротьба не загасила в ньому того доброзичливого почуття, яким він пройнявся до Паоло в першу хвилину знайомства. Навпаки, це почуття навіть ще зміцніло. «Нічого, скоро очуняє», подумав Матео, дивлячись на непорушне тіло свого супротивника.
— Ну, друже, сподіваюся, що ти більше не накоїш дурниць! — пробурмотів Матео. Похитуючись, він підійшов до кривоногого і взяв з його рук кермо. Тепер уся його увага знову була спрямована на те, щоб провести корабель через штормову ніч.
НОВИЙ ДЕНЬ
Настав погідний ранок. Повівав легкий вітерець. Ніщо не нагадувало більше про бурю, яка лютувала вночі. Лагуна дрімала, осяяна лагідними сонячними променями.
Новий день!
П'єтро Бокко чекав його з нетерпінням. Адже цей день мав нарешті принести йому звістку, чи щасливо закінчилась нічна поїздка. Тисяча дукатів! Він уже прикидав, скільки товарів зможе закупити на цю суму. Настав час розширити торговельні справи.
Вночі йому дошкуляли погані сни. Він безпересталь схоплювався і вдивлявся в темряву. Чи вірно він зробив, що послав слугу Марко? Може, надмірна поквапливість штовхнула його на помилковий шлях?
Він сів обідати в поганому настрої і майже не доторкнувся до страв. Важкі думки, які не покидали П'єтро Бокко всю ніч, знову обсіли його. Відмовившись звичного післяобіднього сну, він одразу ж пішов себе в кабінет і невдоволеним порухом руки вислав звідти секретаря, нагнавши на того неабиякий страх. Дарма намагався він заспокоїтись. Тривога проймала його все дужче й дужче.
Раптом він почув у сусідній кімнаті чийсь незнайомий голос. В наступну мить хтось постукав у двері. На порозі з'явився слуга і доповів, що з месером Бокко хоче говорити якийсь чоловік.
— Приведи його до мене! — сказав П'єтро Бокко і з гідністю розправив плечі.
До кімнати з похмурим обличчям увійшов кривоногий Ернесто. Було видно, що він майже не спав цієї ночі. Мнучи в руках кашкета, Ернесто несміливо оглянув умеблювання кімнати і почав пригадувати слова, які за дорученням капітана Матео мав переказати месеру Бокко.
П'єтро Бокко привітно глянув на нього і підбадьорливо сказав:
— Ну, яку новину привіз? Кажи швидше! — Поклавши на долоню цехіна, він, ніби бавлячись, почав підкидати його в повітря.
— Товар доставлено в призначене місце, пане, — мовив кривоногий.
— Добре, друже мій. Така новина варта цехіна.
Він кинув кривоногому монету. Той спіймав її на льоту і нерішуче стиснув у долоні. Адже треба було переказати ще одну річ, яка навряд чи завдасть радості месеру Бокко.
— Тут ще одне… Капітан Матео велів передати… — забелькотів кривоногий.
П'єтро Бокко здивовано підвів голову.
— Яка там ще новина? — нетерпляче спитав він. — Швидше, в мене обмаль часу.
— Загинув один чоловік, його змило за борт, — видавив з себе Ернесто.
П'єтро Бокко невдоволено звів брови. Йому здавалося, що контрабандисти хочуть вирвати в нього додаткову оплату. Але водночас він відчув полегшення.
— Це ваша справа. Так і скажи капітанові! Я не можу піклуватися за вашу команду!
— Слуга, якого ви послали, пане… упав за борт…
Минуло кілька секунд, перш ніж П'єтро Бокко збагнув усю значимість цієї новини. Виходить, одним ударом він убив двох зайців. Тисяча дукатів і загибель небажаного слуги, якому він уже давно не йняв віри! Байдуже, чи зроблено це чесним чи нечесним шляхом.
— Он воно що! — мовив він, намагаючись надати своєму голосові гнівної інтонації. — Погану ви мені зробили послугу! Він загинув?
— Був сильний вітер, коли він упав за борт, — сказав кривоногий, знизуючи плечима. — Більше ми його не бачили…
— Гаразд, іди!
Тільки-но кривоногий зник за дверима, як до кабінету без стуку вбіг схвильований Марко.
— Вибачте, дядьку, — квапливо заговорив він, — що трапилось з Паоло? Він і досі не повернувся. Я чекаю його з самого ранку.
— Ти дуже схвильований, — мовив П'єтро Бокко вкрадливим голосом, — і тільки тому я пробачаю тобі, що ти вбіг без дозволу і заважаєш мені працювати. Ти бачиш, я дуже засмучений новиною, котру мені тільки-но повідомили…
Марко побачив майже перед своїм носом довгасте обличчя з красивим чолом і жагучими очима і одразу ж згадав застережливі слова Паоло: «Пане, бережіться месера П'єтро Бокко! Я не можу сказати нічого певного, але…»
— Твій вірний Паоло втонув цієї ночі під час виконання своїх службових обов'язків. Будь мужнім, сину мій!
— Ні! Ні! Це неправда! — крикнув Марко.
П'єтро Бокко, відхилившись назад, на мить втратив самовладання.