Вибрані твори. Том I

Тренч (розгубився вiд несподiваного питання). Я не знаю; я не спитав. Це таке питання, яке не легко поставити людинi, — ну, такiй людинi, як вiн. Як вам здається, чи не змогли б ви написати листа в таких висловах, щоб це все якось обминути? Менi, справдi, не хтiлось би його питати про це.

Кокен. Я можу це обминути, якщо ви хочете. Нема нiчого легшого. Але якщо ви гадаєте, що ледi Роксдейл обмине це, то я гадаю iнакше. Я можу помилитись; так, немає сумнiву, я помиляюсь. Здається, я завжди помиляюсь; але така моя думка.

Тренч (зовсiм заплутався). А, кат його бери! Що ж його в чорта робити? Чи не можете ви просто сказати, що вiн джентльмен, — це ж не буде злочин. А якщо ви особливо натискуватиме на те, що вiн заможний, а Бланш — його єдина дитина, тiтка Мафiя буде цiлком задоволена.

Кокен. Гаррi Тренчу, коли ж ви, нарештi, хоч трохи порозумнiшаєте? Це ж серйозна справа. Будьте ж вiдповiдальнi за свої дiї, Гаррi!

Тренч. Що за дурницi! Не будьте такi моральнi!

Кокен. Я не моральний, Тренчу. Принаймнi, я не моралiст. Оцього виразу я й мусив ужити: моральний, але не моралiст. Якщо ви збираєтесь за своєю жiнкою одержати грошi, то хiба ж вашу родину не повинно цiкавити, яким способом здобуто цi грошi? А вас — вас, Гаррi, хiба це не повинно цiкавити? (Тренч дивиться на нього безпорадно, нервово стискаючи власнi пальцi. Кокен кидає олiвця й з демонстративною байдужiстю вiдхиляється до спинки стiльця). Звичайно, це не моя справа, але я вiдмовляюсь виконати ваше прохання. Звiдки менi знати: а може, Сарторiюс якийсь неспiйманий грабiжник? (Сарторiюс i Бланш, готовi до обiду, виходять з готелю).

Тренч. Ш-ш! Осьде вони йдуть. Будьте ж любi, старенький, скiнчiть листа до обiду; я буду вам страшенно вдячний.

Кокен (нетерпляче). Ідiть, iдiть, ви заважаєте менi. (Жене його геть i береться до писання).

Тренч (покiрливо й вдячно). Добре, старенький. Страшенна дяка (Тим часом Бланш залишає батька й подається до берега. Сарторiюс сходить у садок з Бедекером у руцi й, читаючи, сiдає поблизу Кокена. Тренч звертається до нього). Сподiваюсь, ви нiчого не маєте проти того, щоб я супроводив Бланш на обiд.

Сарторiюс. Безперечно, докторе Тренчу. Будь ласка. (Люб’язним рухом пропонує йому приєднатись до Бланш. Тренч кидається їй услiд крiзь браму. За Райном сiдає сонце; освiтлення набирає червоного забарвлення. Кокен у творчих муках корчить ґримаси i збентежується, вiдчувши на собi Сарторiюсiв погляд).

Сарторiюс. Сподiваюсь, я вам не заважаю, пане Кокене.

Кокен. У жодному разi. Наш друг Тренч доручив менi складне й делiкатне завдання. Вiн попрохав мене як друга родини написати до неї листа на тему, що стосується вас.

Сарторiюс. Так, так. Ну, що ж, пане Кокене, у кращi руки це доручення й не могло б потрапити.

Кокен (удаючи скромнiсть). О, що ви! Це вже занадто, мiй пане, це вже занадто! Але ж ви бачите, що собою являє Тренч. На свiй штиб — чудовий хлорець, пане Сарторiюсе, прекрасний юнак. Але родиннi повiдомлення подiбного ґатунку вимагають тонкого поводження. Вони вимагають такту, а такт — це те, на що Тренч хибує. У нього чудове серце, але немає такту, — анi крихти. Все залежить вiд того, яким способом висвiтлено справу ледi Роксдейл. Але щодо цього ви можете покластися на мене. Я знаюся на жiнках.

Сарторiюс. Як би вона не поставилася до цього, — а мене це дуже мало турбує, пане Кокене, як люди зволять до мене поставитись, — я сподiваюсь, що, принаймнi, матиму приємнiсть бачити вас часом у себе в домi, коли ми повернемось до Англiї.

Кокен (надмiрно втiшений). О, вельмишановний пане Сарторiюсе! У ваших словах бринить розум справжнього англiйського джентльмена!

Сарторiюс. Та що там! Ви завжди будете бажаний гiсть у нас. Але я, здається, заважаю вам складати листа. Продовжуйте, прошу вас. Я облишу вас. (Збирається встати, але затримується, щоб додати). Чи, може, я чимось можу стати вам у пригодi — наприклад, з’ясувати вам якийсь пункт, щодо якого ви не маєте вiдомостей, або ж навiть, якщо менi дозволено буде настiльки зловжити своїх рокiв, допомогти вам своїм досвiдом викласти справу. (Кокена це трохи дивує. Сарторiюс пильно позирає на нього й веде далi обмiрковано й багатозначно). Я завжди радий буду допомогти кожному друговi доктора Тренча будь — яким способом у мiру сил i можливостей.