Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

Другий етап. Спроба заблокувати затвердження Юрія Єханурова на посту прем’єр-міністра. За деякими даними, Юлія Володимирівна вже заручилася підтримкою 215 депутатів, які не підтримають Єханурова. Тим, чиїх голосів бракує, пропонуються будь-які гроші й не тільки – аби лише прокотити Юрія Івановича й тим самим показати, що парламент не підтримує президента, а виходить, у країні має місце справжня криза влади й Україна некерована.

Якщо нового прем’єра не затвердять, БЮТ і “супутники” порушують питання про негайне – вже з 1 жовтня – введення в дію політреформи, що нібито дозволить “підстрахувати” політичну систему країни в умовах часткової недієздатності існуючої виконавчої влади.

Третій етап. “Антиєханурівська” коаліція в парламенті плавно перетвориться на “альянс за імпічмент президента”. Тимошенко готова до союзу з нещодавніми ворогами – представниками учорашньої влади – заради досягнення мети: ініціювати формальну процедуру відсторонення президента від влади. Як відомо, для внесення питання про імпічмент до порядку денного потрібно 226 голосів з 450. Екс-прем’єр сподівається одержати підтримку близько 250 депутатів.

Четвертий етап. Не чекаючи завершення процедури імпічменту (який за чинним законодавством провести практично неможливо), Тимошенко звертається прямо до народу. Її прихильники (буде потрібно 20-25 тисяч осіб) збираються на честь річниці Помаранчевої революції й блокують будинок секретаріату президента на Банковій вулиці, Кабінет Міністрів і дачу Ющенка.

Далі, відповідно до сценарію екс-прем'єра, Віктор Ющенко, втративши політичну ініціативу, змушений буде погодитися з вимогами Тимошенко. А вимоги, швидше за все, виявляться наступними: “м'який варіант” – негайне повернення її в крісло прем'єра з форсованим проведенням політичної реформи, що припускає перехід багатьох президентських повноважень до глави уряду; “жорсткий варіант” – дострокові президентські вибори наприкінці поточного – початку наступного року.

Не дивно, якщо завтра ми довідаємося, що Юлія Володимирівна хоче спровокувати власний арешт. На дві-три доби, щоб розбудити народне збурювання діями чергової “злочинної влади”. Дуже сподіваюся, що нинішня влада не піддасться на провокацію і не спокуситься на волю головної опозиціонерки.

Крім того, з погляду Юлії Володимирівни і її бойових товаришів, зараз ідеальна ситуація для інсценування усіляких замахів на її життя і, знову ж, викликаних цим народних збурень.

Той, хто думає, що подібний сценарій нереалістичний, глибоко помиляється. Не треба забувати, що Юлія Тимошенко вміє йти до самого кінця, оскільки в неї немає ніяких обмежень – ні політичних, ні моральних. А інвестиції в проект “Імпічмент Ющенко” уже зроблені, і чималі”. [45]

У дні фінансового скандалу, пов’язаного із грошима Б.Березовського та можливим імпічментом дуже близький до Юлії Тимошенко, респектабельний київський тижневик “Дзеркало тижня” із жалем писав, що після президентських виборів “ні у стінах Кабміну, ні в приміщенні секретаріату; Президента, ні в інших державних установах послідовників Березовського помічено не було” [46]. Це є доказом того, що Борису Абрамовичу, навіть якщо він і допомагав Помаранчевій революції, нова українська влада не дала жодних преференцій, які можна було би використати проти Віктора Ющенка.