Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

Драматичні переговори з Росією завершилися в цілому для України успішно – на 5 років вона отримала стабільну ціну на газ у розмірі 95 доларів за 1 тисячу кубометрів. І це тоді, коли найоптимістичні прогнози говорили про те, що ціна не буде нижчою 120 доларів. При цьому Україна зберегла і газотранспортну систему, і підземні газосховища. Президент і уряд проявили політичну волю та захистили національні інтереси держави. Україна гідно вийшла із цієї непростої ситуації, особливо якщо зважати на різке похолодання. У зв’язку з цим варто процитувати слова екс-секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка про те, що коли б не була підписана угода з Росією від 4 січня 2006 року, то “Україна мала би 100-200 “Алчевськів”, на тлі чого результати виборів були б зовсім іншими”.

Вирішення газової проблеми показало, що Україна вміє відстоювати свої національні інтереси. Уряд не збільшив ціни на газ для населення, а для промисловості ціни на газ є найдешевшими в Європі (окрім Білорусії). При цьому Україна зберегла газотранспортну систему – вона залишається власністю нашої держави і “про її передачу іншим країнам чи групі країн не може бути й мови”, – заявив 23 січня 2006 року Президент України В.Ющенко у телевізійному зверненні до народу.

4.Позиція “Нашої України”

“Наша Україна” в цілому позитивно оцінила домовленості щодо умов постачання російського газу в Україну. Основне позитивне досягнення – ціна газу у розмірі 95 доларів за 1 тисячу кубометрів.

Багато експертів називали підписані угоди безумовним успіхом уряду і Президента, що мало різко підвищити рейтинг “Нашої України” перед виборами.

5. Позиція Ю.Тимошенко

Такий розвиток подій явно не влаштовував БЮТ. Позицію з газового питання Ю.Тимошенко чітко виклала 14 січня 2006 року у виступі в прямому ефірі ТРК “Київ”. Вона зводилася до того, що Україні не потрібно було підписувати жодних нових угод з Росією, а просто відбирати з труби російський газ за ціною 50 доларів за 1 тисячу кубометрів аж до 1 січня 2010 року. А Росія, мовляв, хай подає в Стокгольмський арбітражний суд, де вона, як вважає Ю.Тимошенко, “гарантовано б програла”. Тому підписання нової угоди Ю.Тимошенко назвала зрадою національних інтересів України. Аналогічну позицію зайняли її сподвижники по БЮТ і цілком безпідставно стали клеїти ярлики “зрадників” до українського прем’єра Ю.Єханурова та міністра І.Плачкова.

Після 4 січня 2006 року слова “зрада” і “зрадники” стали основною зброєю БЮТ у боротьбі з “Нашою Україною”. Газова проблема ще й стала приводом для нападок на уряд Ю.Єханурова. Це співпало у часі з висновками парламентської комісії і судовими ухвалами, про визнання звинувачень у причетності до корупційних діянь вищих посадових осіб держави – секретаря РНБО України Петра Порошенка, першого помічника Президента України О.Третьякова і голови парламентської фракції “Наша Україна” Миколи Мартиненка – такими, що не відповідають дійсності. Саме тому на озброєння бютівці взяли нове гасло – так звану “зраду”.