Фарисеї, або Неоголошена війна Україні
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво: „Просвіта"
- ISBN: 966-7544-41-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». Краткое содержание книги:
Безумовно, що нове політичне дослідження зацікавить всіх, кому не байдужа доля України й українців.
Джерело: “Чобіт Д.В., Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. - Броди: Просвіта. - 2006 - 104 с.”
Автор цих рядків 15 вересня 2005 року брав участь у засіданні політради ВО “Батьківщина”. Тоді у присутності біля півсотні людей Юлія Тимошенко повідомила, що Михайло Бродський щойно повернувся з Ізраїлю, де зустрічався із Б.Березовським і привіз звідти багато цікавої інформації. На цьому засідання Юлія Володимирівна особисто повідомила жахливу річ, яка приголомшила всіх – виявляється, що Борис Абрамович по великому секрету повідомив Михайлу Бродському, що “оточення Ющенка”, а саме “Жванія і Безсмертний готували терористичний акт” з метою її фізичного знищення. Ці слова кивком голови підтвердив і сам М.Бродський, який сидів за столом майже навпроти мене. Тоді Юлія Володимирівна просила про цю новину не розголошувати до-пори-до-часу. Присутніх новина вразила ще й тим, що Ю.Тимошенко з посиланням на М.Бродського і Б.Березовського повідомила, буцімто терористичні дії відносно неї “були схвалені на найвищому рівні”.
З цього можна було зрозуміти, що самим В.Ющенком. Таким чином проти В.Ющенка і його соратників налаштовували все керівництво ВО “Батьківщина”. Дискусії з цього питання на політраді не проводились – все сказане лише приймалося до відома.
Вищенаведені факти свідчать, що Михайло Юрійович Бродський привіз із Ізраїлю величезну кількість різноманітного “компромату”. Але навіщо йому, як заступнику і раднику Ю.Тимошенко це було потрібно? Якщо це правда – чому не передав в Генпрокуратуру, або в СБУ? Там же на той час, ще працював заступник голови СБУ Анатолій Кожемякін – вірний соратник О.Турчинова. Невже він не міг порушити за цим жахливим фактом кримінальну справу, або провести попереднє дізнання і написати хоча б доповідну? Але цих простих речей у БЮТ не робили – обмежились продукуванням чуток, адже одержану інформацію члени політради ВО “Батьківщина” розвезли по всій Україні. Мабуть, аби готувати ґрунт для нового скандалу.
Тепер я думаю: “Для чого 15 вересня 2005 року на політраді партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко говорила про підготовку щодо неї замаху? Чи не була це прелюдія перед вже запланованим черговим скандалом проти так званого “оточення президента” і самого В.Ющенка? Але чому він так і не був реалізований? Мабуть через його повну абсурдність. Як кажуть у таких випадках, “передали куті меду”.
Про те, що цей, новий скандал із “замахом” таки готувався свідчать такі факти. 15 вересня на політраді ВО “Батьківщина” Ю.Тимошенко підкреслювала, що інформація про замах на неї не повинна виходити за межі керівництва партії. Присутній при цьому М.Бродський на це ствердно кивав головою. Однак, вже наступного дня Михайло Юрійович оприлюднив інформацію про підготовку замаху на Юлію Тимошенко. Хоча, на цей раз, “смажена качка” М.Бродського не викликала особливого зацікавлення у журналістів, про неї все-таки знали. І коли Ю.Тимошенко 17 вересня 2005 року давала інтерв’ю для “Української правди” журналіст Сергій Лещенко її запитав: “Минулого тижня Ваш заступник Михайло Бродський заявив з посиланням на Березовського, що на вас готували замахи, зокрема, той же Жванія з Безсмертним? Чи попереджав вас тоді Березовський?” [39] На це чітке запитання Ю.Тимошенко ухилилася від прямої відповіді: “Мене про це попереджають щотижня. Замахи стали невід’ємною частиною мого життя”. [40]
Про те, що вожді БЮТ надавали “замаху” велике пропагандистське значення свідчить і факт замовлення книги на цей сюжет, яка мала вийти у розпал виборчої кампанії 2006 року. Автор “Невиконаного замовлення” Юрій Рогоза у лютому 2005 року презентував книгу “Убить Юлю”. І хоча у ній не названо прізвище Тимошенко – героїню звуть просто Юлею, але впізнати у ній колишнього прем’єра зовсім нескладно.
І хоча тему замаху пробували якомога більше роздмухати, однак з цього нічого путнього не вийшло.
[39] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко // Українська правда. – 2005. – 20 вер. // http://pravda.com.ua/news-print/2005/9/20/33671.htm
[40] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко // Українська правда. – 2005. – 20 вер. // http://pravda.com.ua/news-print/2005/9/20/33671.htm