Не встигла я почати хвилюватися, що Ілля знову зникне, як він зателефонував мені наступного дня. Я, нарешті, відчула себе впевнено і трохи розслабилася. Але Ілля не дозволив мені довго радіти:
— Полінонько, завтра я їду до Риму.
Мій прекрасний настрій моментально зник, тому що це означало тільки одне — Іллі знову не буде на зв'язку.
— А коли ти повернешся? — запитала я, вже здогадуючись, якою буде відповідь, і я не помилилася.
— Не знаю. Мабуть, не раніше вівторка (а говорили ми у четвер), але до п'ятниці вже точно.
Невже він не знав, коли повернеться? Безумовно, знав, та не хотів мені казати. Але нічого, я і це проковтнула.
— Я не міг відмовитися від такої можливості, — почав він виправдовуватися, — я в Римі був кілька років назад і лише проїздом. А зараз запропонували дуже дешеву поїздку. Вона взагалі для студентів буде.
Дивна думка мене охопила:
— Олена теж їде?
— Не знаю. Якщо навіть і так, то мені це байдуже.
— Зрозуміло. Зв'язку з тобою не буде?
— Не думаю, що у мене там буде інтернет. А бігати шукати інтернет-кафе я теж не збираюся.
Зрозуміло… Але ще буквально тиждень тому Ілля питав, коли у мене день народження.
«5 липня», — відповіла я тоді.
«Ти мене запрошуєш?» — запитав він. Ми спілкувалися по відео, і я бачила його очі в той момент: він дійсно хотів би приїхати.
«Звичайно, запрошую!» — відповіла я.
«Це добре. Не факт, що у мене вийде, але це було б чудово, — сказав Ілля так ніжно, що мені раптом здалося, що ця зустріч така реальна. Але він повернув мене на землю. — Але якщо ні, нагадай мені принаймні про свій день народження, не будь стервом. Гаразд?»
— Ти образилася, чи як? — Ілля вирвав мене зі спогадів.
Я гірко посміхнулася:
— Ні, все добре. Лише подумала, що зараз ти поїдеш до Риму, витратиш там усі гроші, а на поїздку до мене нічого не залишиться.
— Що ти таке кажеш, кохана? Ця поїздка виявилася дуже спонтанною, і я погодився лише тому, що дешево. Ніяких грошей я не витрачу.
— Я сподівалася, що ми побачимося в липні.
— Може, і побачимось. Але якщо ні, то точно у вересні, у мене якраз відпустка буде. Ми побачимося у будь-якому випадку, а інакше неможливо. Пам'ятай це завжди.
Його слова мене заспокоїли, він говорив так переконливо, що сумнівів просто не могло залишатися.
— До речі, чому ти зникла з соцмережі? Без тебе там дуже сумно.
— Через всю цю історію з Оленою. Не хочу, щоб вона мене діставала своїми образами.
— Ну, що за дурниці ти кажеш? Відновлюй сторінку швидше.
— Ні, навіть не проси! — сказала я, і раптом зв'язок обірвався.
Я почала чекати, коли Ілля передзвонить, потім сама набрала його, але він не відповів.
«Гей, ти що образився?» — запитала я.
«А ти як гадаєш», — була відповідь.
«Хм. І на що ж?»
«Сама подумай».
Але тільки я почала думати, Ілля мені передзвонив і ми продовжили розмову, наче нічого не сталося.
У цей день я повністю була оповита його ніжністю і турботою. Перед сном він надіслав мені миле відео з тваринами, потім знову зателефонував, наговорив купу ніжностей і слів про кохання. Але все одно мені було сумно, тому що тепер я не знала, коли почую його знову. Адже Ілля сам зізнався, що заради мене не буде шукати інтернет. Принаймні, це було щиро. Або це свідчило про його байдужість?
