Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
«Маковцева, не будь дурепою», — відповів Ілля.
«Це все, що ти можеш мені сказати?»
«Так», — просто написав він.
Мене охопив відчай, і я почала писати:
«Якщо це кінець, то так і скажи, а не зникай. Вибач, що набридала. Я відпускаю тебе, Ілля, будь щасливий. Я не можу тебе тримати, знаючи, що для тебе все це не так важливо, як для мене».
Антракт давно закінчився, опера тривала, мій запланований відпочинок був зіпсований, я сиділа над телефоном і чекала від Іллі відповіді. Сама винна — не треба було йому писати. Надійшло повідомлення:
«Що ж, це твоє рішення, хоча мені й неприємно це чути. Але я не можу на тебе тиснути — правами чоловіка не володію».
«Ти знаєш, що я не хочу тебе втрачати. Проте ти зникаєш, а я хвилююся. Після всього, що було, ти не пишеш, не відповідаєш. Тобі все одно, що я хвилююся. На мої запитання ти просто відповів «Не будь дурепою»…»
«Ти перебільшуєш, малятко. Зателефонуй мені».
Але я не могла подзвонити — я була в театрі. І не могла вже дочекатися, коли вистава скінчиться. Кінцівку опери я просиділа в напрузі, всередині все переверталося. Хотіла почути його голос, щоб він мене заспокоїв, розвіяв усі сумніви і страхи, відчуття самотності і безвиході. Тому коли завіса опустилася, я буквально вибігла з театру на вулицю й одразу зателефонувала Іллі.
— Так, люба, — відповів він весело.
— Куди ти зник? Цілих три дні мовчиш, — одразу накинулася я.
— Я нікуди не зникав, — Ілля розсміявся.
— Я бажала тобі на добраніч два дні поспіль, а ти навіть не відповідав. Чому?
— Мила, ти така чарівна, — Ілля продовжував сміятися, — вигадала всілякі дурниці.
— Дурниці? Мої переживання для тебе — це лише дурниці? Ти казав про любов, а навіть на повідомлення не відповідав. Не писав мені три дні!
— Не три, — почав він заперечувати, — якраз сьогодні я хотів тобі написати, але ти мене випередила.
Тепер розсміялася я:
— Звичайно, зараз ти можеш так казати, адже я вже написала тобі першою. Просто відповідай: чому ти мовчав, якщо ти нібито мене кохаєш? Ти не згадував і не думав про мене?
— Я не збираюся звітувати і пояснювати, чому і як я себе поводжу, — спокійно відповів Ілля.
— Звичайно, адже ми одне одному ніхто. Я все зрозуміла. Я дійсно дурепа, бо серйозно сприйняла наше спілкування. Для тебе це все жарт, і для мене тепер також так буде.
— Не починай, крихітко.
— Ні, мовчи, я все зрозуміла. Тобі начхати на мене і мої почуття. Все зрозуміло, — повторила я, точніше, практично прокричала в слухавку і вимкнула телефон.
Увімкнула я його вже тоді, коли прийшла додому, і з розчаруванням побачила, що Ілля мені не телефонував і нічого не писав. Я розплакалася і знову його набрала.
— Я слухаю, мила, — відповів він ніжно.
— Ти навіть не передзвонив, — спробувала обуритися я.
— Ти кинула слухавку. Сенс телефонувати у такому випадку? Я чекав, доки ти заспокоїшся.
— Невже тобі було абсолютно все одно, що я страждала, хвилювалася? — запитала я, схлипуючи. — Я розумію, що ти не писав, бо був зайнятий, але я побажала тобі на добраніч, а ти навіть не відповів.
— Кохана, — прошепотів він ніжно, — якби я знав, що ти так засмутишся через це, то, звичайно, відповів би тобі. Я ніколи б не подумав, що на таке можна образитися. Поліночко, ти одна така у всьому всесвіті, саме тому я тебе так сильно люблю.
— Чому ж ти мені не писав? — в черговий раз повторила я своє запитання.
— Ти повинна була це зрозуміти ще минулого разу, коли ми спілкувалися. У нас з тобою був такий марафон, що я втомився. Я така людина, іноді мені потрібно побути на самоті.
Слова Іллі мене заспокоїли. Він все пояснив. Дійсно, адже йому вже 39 років. Він холостяк, звик до самотності. Звичайно, йому хочеться іноді побути на самоті. А я тільки даремно виявила слабкість, даремно нервувала. Потрібно було дати йому свободу, бути легкою, просто кохати його. Тепер мені потрібно було все виправити.
— Мила, ні про що не хвилюйся. Все добре. Розслабся. Ти дуже близько все сприймаєш до серця. Насолоджуйся тим, що є зараз.
— Ти правий. Так і буду робити.
Наступного дня я була легкою і веселою в листуванні з ним, мені самій було добре, і я випромінювала цей стан зовні.
І ввечері Ілля зателефонував мені по відео. Ми вперше говорили довго, близько півгодини, дивлячись одне одному у вічі. Тепер ми могли гарненько роздивитися одне одного. І я залишилася задоволеною тим, що побачила.
— Ти дуже красива, — сказав Ілля, коли ми прощалися, — і це правда. Я навіть не очікував, що настільки. І сміх мені твій подобається, він такий справжній. Нарешті, я його побачив.