Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
Я була на сьомому небі від щастя, почувши це. Ілля дивився на мене із захопленням, немов не міг повірити, що може мені подобатися.
На вихідних ми трохи посварилися, але швидко потім помирилися. Вся справа в тому, що він телефонував мені до цього два дні поспіль, але пізно, коли я вже спала. І коли в черговий раз, в неділю вранці, побачивши, що він знову телефонував мені вночі, я написала Іллі, що скучила, він відповів:
«Щось не помітно».
«Чим я тебе образила?», — запитала я і почала нудитися в тривалому очікуванні його відповіді.
На щастя, Ілля не дуже довго наді мною знущався (годину або дві) і знову зателефонував мені по відео. Він обідав і розмовляв зі мною одночасно, а ось я нічого не могла робити: тільки сиділа і дивилась на нього. Це мене турбувало: Ілля не соромився на моїх очах займатися своїми справами, а я залишала всі справи заради нього. Це було неправильно, але мені подобалося заповнювати своє життя ним.
Увечері він побажав мені на добраніч, і мені стало спокійно, але ненадовго. Щось всередині мучило мене, якесь відчуття. Але яке? Хоча ні, я знала яке, але вперто закривала на це очі. Мені не подобалося те, чим ми займалися: мені не подобалося надсилати йому свої непристойні фотографії та писати щось інтимне. Так, це приносило фізичне задоволення, але потім залишалося якесь дивне відчуття, немов я брудна. Це почуття переслідувало мене завжди при зближенні з чоловіками, через це я зараз і намагалася подолати свій сором, вважаючи, що саме тепер вчиняю правильно. До того ж, ми з Іллею кохали одне одного.
А ще мене хвилював той факт, що я не могла сказати Іллі «ні», боялася його засмутити, і я не могла зрозуміти: це проблеми у мене в голові, чи це він так вміло вибудував наші відносини, повністю підпорядкувавши мене собі.
Відчувала, що Ілля так і не відкрив свою душу до кінця у той час, як моє серце перед ним було навстіж; в наших відносинах лідером був він, проте мені хотілося більше поваги до себе. Але потім я згадувала, скільки всього хорошого він приніс у моє життя: щастя, нові надії, нові знання, розвиток мене як жінки й особистості. У той же час все, що він для мене робив, — це всього лише слова. Наприклад, я просила його написати мені перелік страв, щоб почати харчуватися здоровою їжею, але він так цього і не зробив. Мені довелося самій написати список, який вимальовувався з його розмов. І ось ще: днями він пообіцяв мені замовити вінілову платівку, бо в Україну немає доставки, але я глибоко сумнівалася, що він це зробить. Ось і запитання — чому я це дозволяю, хоча насправді мене це не влаштовує? Я боюся самотності — ось відповідь. А чи люблю я справжнього Іллю? А якщо ні, то чому тоді так страждаю, коли він зникає?
У будь-якому випадку, я знала, що завтра знову почнеться те ж саме: я буду чекати його повідомлень, нервувати, що він знову зникне, і, можливо, плакати, писати йому слізні повідомлення, принижуватися.
«Ці дні промайнули як в тумані. Ілля не писав мені, поки я знову не влаштувала скандал. У середу він заспокоював мене, а я плакала, в четвер ми розмовляли по відео, в п'ятницю листувалися, а коли він зателефонував, я вже спала. У суботу листувалися зовсім трохи, він знову дзвонив, коли я спала. У неділю знову спілкувалися по відео. Я написала йому листа, але не відправила. У ньому я детально описую свої острахи і почуття. Якщо він дійсно кохає мене, то оцінить мої пориви. Але вчора ввечері він сам побажав мені на добраніч, і мені стало спокійніше. Тепер починається черговий етап очікування вісточки. Боязно.