Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Приголомшені величчю, гармонійністю всесвіту, не можуть відповісти на ці питання безпорадні визнавці матеріялістичного світогляду. Але український націоналізм має відповідь на ці великі питання. Відповідь ясну, точну, вичерпну. Відповідь, що вся складається з одного коротенького слова, але Слова понад усі слова — БОГ. Предвічний Бог. Творець усього видимого і невидимого. Найвища сила. Найпремудріша Премудрість. Найвища Справедливість. Найглибша Любов. Творець і Вседержитель. Бог Предвічний. Він створив усе. Він уклав УСІ закони того Руху–Життя. Він призначив усьому Макрокосмові і Мікрокосмові, ВСЬОМУ, що в них існує — від найбільшої планети до найменшого атома — точно означену функцію, завдання, точно означене ПРИЗНАЧЕННЯ.
Мікрокосм збудуваний за тим самим принципом, що і макрокосм — принципом вічного руху, руху по точно визначених шляхах і з точно визначеною швидкістю. В мікрокосмі існують, як і в макрокосмі, свої ґрупи–системи атомів, у середині яких кружляють свої «планети» — протони. В макрокосмі існує безконечна їх кількість — теж і в мікрокосмі. Як у макрокосмі в ґрупі–системі, так і в мікрокосмі — в атомі кружляють протони навколо ядра атома по точно означених орбітах і з точно означеною швидкістю та напрямом.
Лежить перед нами на столі камінь. Лежить, не ворухнеться. Але ми знаємо, що в атомах того каменя протони летять з несамовитою швидкістю по своїх орбітах. А камінь не рухається, мертвий.
Мертвий чи живий? Матерія — мертва чи жива? Що є матерія? Рух–життя чи спокій–смерть?
Несила розумові малюсінької комашинки на ім’я «людина» того збагнути; несила їй навіть приблизно це уявити. Правда, людина навчилася використовувати для себе величезні, незрозумілі їй сили природи, але людина не знає і ніколи не дізнається своїм розумом: ЩО Є ті сили. Замалий бо має розум ця комашинка, щоб зрозуміти Творця і його Твір — Всесвіт.
Але є інший, ніж розумовий, шлях пізнати; шлях, що його знали наші предки, які мали не матеріялістичний, а ідеалістичний світогляд. Це шлях ВІРИ; віри в Бога. Ідучи цим шляхом, вони пізнали чимало з тих законів природи, що їх щойно в XІX–XX ст. знайшли науковці в своїх лабораторіях. Що більше! Наші прапредки понад 1000 років тому показали науковцям XX ст. напрям науки. Старовинні філософи знали багато з того, що знайшли науковці аж у XІX–XX століттях.
Погляньмо на природу. В ній бачимо вічний рух і бачимо, що кожне наймалюсіньке сотворіння має завдання, виконує працю, корисну всьому мікрокосмові і макрокосмові. Бачимо, що КОЖНЕ СОТВОРПШЯ МАЄ СВОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ.
Візьмім, напр., гнильну бактерію. Якби її не було, то життя на нашій планеті завмерло би, бо трупи тварин і рослин не гнили б. Протягом довгих століть тих незігнилих трупів нагромадився б такий грубий шар, що він заглушив би всю рослинність, а без неї вигинули б тварини і люди.
Рослина не може жити без перегною (трупів). На 100% чистому (стерильному) піску не виросте жодна рослина. Коли подивимось через мікроскоп на порошинку з поля, то побачимо, що в ній рухаються мільйони живих істот, що роблять корисну працю — розкладають трупи тварин та рослин на первні, з яких молода рослина будує своє стебло, листя, квіти, зерно. А в зерні заховує живий зародок нового життя наступного покоління. Сповнивши своє завдання і передавши своє життя в зародок нового покоління, старе сотворіння умирає. Його труп розкладають гнильні бактерії на перегній, на якому виростає наступне покоління. СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПЕРЕМАГАЮТЬ. Велика містерія життя.
Подивімось на два з вигляду подібні дерева яблуньки і грушки. Одно дає овоч яблуко, друге — грушку. Запитаймо: яка сила надає яблукові форму округлу, а грушці видовжену з шийкою? Цих же обидва овочі ззовні оточує не якась тверда форма, а повітря? Ба, навіть та сама рослина, напр., кавун має сорти круглі і сорти видовжені. З двох зернят однакового вигляду виростають різні рослини на тій самій землі, за тих самих природних умов. Які ж сили заховані в тому малюсінькому зародку — в маленькому зернятку? Сили, що роблять з ніби однакових зерен різні рослини. Пригадаймо, що ми говорили про ґени.
Не лише кожне Боже сотворіння має своє призначення, але має своє призначення і кожний орган кожного сотворіння.
Є чимало рослин, яких зерна мають крильця (клен), або пух чи волосячко (кульбаба, бавовна), щоб вітер розносив зерна від матірної рослини і засівав дальші вільні простори. Як рослина «додумалася» до такого способу завойовувати нові землі для своїх нащадків? Матеріялісти кажуть: це зробила сила селекції. Пухнасті, крильцяті зерна вітер розносив, і вони розмножувалися на вільній землі, а звичайні гинули на старім місці, заглушуючи одне одного. Це правда. Але залишається велике, дуже велике питання: А яка ж сила ЗАПОЧАТКУВАЛА ті крильця та пух? На це матеріялісти не мають відповіді.