Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Або ще такий приклад. В піщаних пустелях, де є обмаль поживи в ґрунті, та в південних пралісах, де велика конкуренція не дає рослині досить поживи з ґрунту, ростуть рослини, що живляться комахами, їхні квіти своїм медом приваблюють комахи. Комаха залізе до середини квітки; квітка закривається — і рослина споживає комаху. Яка сила збудувала цей механізм?
Від тварин рослина борониться колючками, отруює. В пустелях рослини складають навесні запаси води на літо (кактуси), вкривають своє листя шкірою, щоб вода не випаровувала. Мурашки мають державну організацію: мають військо, рабів, корів, будують міста, ходять військовими, добре організованими походами на сусідів. Павук будує павутиння, наче б інженер накреслив йому план. Птахи, комахи мають радар, барометр і т. д., і т. п. Все це удосконалює селекція в конкуренційній боротьбі за існування. Але яка ж сила ЗАПОЧАТКУВАЛА їх? Матеріялістична відповідь: «повстала само собою» — є надто дитяча.
Подібних чудес у природі є безконечні мільярди. Кожного дня маємо нагоди їх бачити і переконатися на власні очі, що нема в світі ані одного мікроскопічно малого сотворіння, яке не мало б свого призначення, яке не робило б якусь потрібну працю.
Найпростіші з тих призначень люди мають сили збагнути.
Знаємо призначення брів, вій, волосся чи дірочок у нашій шкірі або печінки чи нирок і т. п. Отже, ті призначення, що їх ми можемо пізнати намацально, своїми обмеженими людськими відчуттями, ми розуміємо. Але тих призначень, що їх не можемо намацати своїми смислами (а вони є дуже обмежені), призначень у житті, далеко важнішому і далеко більшому за матеріяльне життя, — у житті духовому, ми не розуміємо, і щойно починаємо доглупуватися, хоч на власне ці найголовніші призначення вказують уже тисячі років всі світові релігії, а найбільше — християнська. Призначення людини і нації. І нації, бо і нація є живий організм, створений законами життя, законами боротьби за існування, цими предвічними законами Бога. Чому ж вона мала б не підлягати їм? І вона підлягає, подобається це чи ні людям. З історії знаємо, що нації народжуються, ростуть, зріють, а коли ухиляються від Божих законів, то хворіють і навіть умирають, даючи погній для росту нових націй.
Про призначення людини і нації не хочуть слухати наші відірвані від свого народу інтелігенти, а наш глибоко християнський народ знає про призначення людини і нації. Авторові цих рядків колись оповідав старий селянин, пасічник, про призначення кожної живої істоти, і людини, і народу. Як далеко вище стоїть наш народ за свою збаламучену матеріялістичними теоріями еліту. Між іншим, це ще один приклад загублених наших геніїв. Чи не був би цей дід Юхим великим філософом, якби дістав освіту?
Українські слимаки верещать: «Знову призначення нації! Знову світові місії! Маємо тих московських, німецьких та інших місій аж по вуха, а ті божевільні націоналісти накидають нам ще свою рідну місію. Досить вже тих дурійок! Геть з усякими місіями! А зрештою, — кажуть вони, — що нам, звичайним людям, до тих абстрактних теорій всіляких місій? Ми, звичайні люди, цілком задоволені життям, коли маємо конкретний хліб з маслом та теплу хату, без жодних абстрактних теорій».
Не розуміють недолуги, що той їхній конкретний хліб та хата залежать, нерозривно пов’язані з тими клятими «абстрактними» теоріями. Не розуміють, що коли з’являться «теоретики» зі своїми «абстрактними» теоріями, як, напр., В. Лєнін чи А. Гітлер, то мільйони тих звичайних задоволених життям людей їдять «хліб» (без масла) в концентраках, а їхні хати горять в огні, що його запалили власне оті «абстрактні» теорії ворожих місій.
Так! На власній шкірі ми довідалися, що означає московська та німецька місія. Добре тепер знаємо, що ті обидві нації призначили Україні «місію» бути погноєм для росту їхніх націй. І не лише призначили, але і щедро угноювали нашу землю мільйонами наших же трупів.
Лише українські слимаки не розуміють, що сталося це власне тому, що українська еліта забула свою ВЛАСНУ місію — місію України, місію, що її наклав на Україну Бог. Сталося це тому, що самі українці забули те, що знали їхні предки — забули призначення України. Були б не забули, то не було б не лише тих московської та німецької місій, але не було б і самих тих «місіонерів». Такі–то реальні наслідки «абстрактних» призначень, місій нації.