Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні

— Чота-а… стій! — скомандував він, і загін, майстерно притопнувши каблуками, став.

Це був взвод петлюрівських козаків.

Командир взводу відокремився і віддав честь німецькому офіцеру. Доброю німецькою мовою петлюрівський старшина попросив дозволу бачити його скесляпцію командира полку — в негайній оперативній справі. Він просив пробачити йому і збудити його екселянцію гера командира полку.

Полковник, проте, не спав. Він вийшов з вагона — і старшина, хвацько виструнчившися, гукнув до своїх козаків: «Струнко!» Козаки шарпнулися, виструнчилися і завмерли, мов бездиханні. Старшина зробив крок наперед і рапортував, що машиністи, помічники, кочегари і три повні кондукторські бригади вже зібрані, гайдамацький конвой їх доставив допіру в депо і найбільше за годину п'ятнадцять хвилин гарячі паровози будуть подані під усі ешелони полку його екселяиції. Щодо залізничної колії до Волочиська, то по лінії віддано вже екстраординарний наказ про охорону — кожна станція виставить колійні вартові застави, а попереду першого ешелону звідси вирушить контрольний поїзд з баластом та охоронною сотнею козаків з регулярного війська «Української Народної Республіки». Старшина говорив дзвінко і чітко, дивився некліпно в сірі полковникові очі і в довгому рапорті, що тривав добрих дві хвилини, не зробив жодної помилки проти синтаксичних правил німецької мови. Прононс, правда, був у нього остзейський.

— Ваше прізвище? — запитав гер полковник.

— Хорунжий військ Української Народної Республіки, Костянтин Туруканіс, екселянція! — виструнчився ще раз бравий старшина.

— Де ви навчилися німецької мови? — поцікавився полковник.

— Виховувався замолоду в Берліні, екселянція! — рапортував старшина.

Полковник обдарував бравого старшину військ «Української Народної Республіки» благосклонною усмішкою.

— Перекажіть панові комендантові міста мою подяку за те, що ведення цієї справи він доручив… саме вам.

— Радий служити великій німецькій армії та її хоробрим полководцям! — гаркнув старшина. Потім він виструнчився знов і спитав дозволу переказати його екселянції прохання коменданта військ Директорії.

Комендант військ Директорії мав честь ласкаво просити його екселянцію гера командира полку негайно видати йому депутата від крамольників, машиніста Шумейка. Більшовик Шумейко буде розстріляний за півгодини, але перед тим військова контррозвідка «Української Народної Республіки» повинна витягти з нього імена всіх інших заколотників і бунтарів. В інтересах боротьби з анархією та більшовизмом комендант військ Директорії насмілювався пильно просити цього в його екселянції гера полковника.

— Йаволь! — недбало махнув рукою полковник. — Тільки нехай пан комендант доручить провадити допит саме вам, хорунжий.

Хорунжий ще раз виструнчився, відкарбував честь і прогорлав подяку. Шумейко був негайно виведений, і десяток гвинтівок схрестилися навкруги. Десятеро козаків вищирилися на нього люто і грізно. Похиливши головою, Шумейко пішов. Німецька варта відступилася, і конвой з гвинтівками на руку ступив з рампи на колію. Бравий хорунжий вихопив з кобури револьвер.