Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Барбара (доторкуючись до нього ніжно й заспокійливо, говорить м’яким голосом, що проникає в саму душу). Вас мучить ваша душа, Білле, а не я. Ми всі пройшли через це. Ідіть з нами, Білле! (Він оглядається розгублено). Простуймо до мужнього життя на землі й до вічної слави на небесах! (Він готовий піддатися). Ходімо. (З будинку чути звуки барабана, й Білл, глибоко зітхаючи, струшує з себе чари. Барбара повертається до будинку. Виходить Адольф з великим барабаном). О, це ви, Доллі! Дозвольте познайомити вас з моїм новим другом, містером Біллем Вокером. Це мій наречений, Білле, містер Казенс. (Казенс салютує барабанною паличкою).
Білл. Збираєтеся вийти за нього заміж?
Барбара. Так.
Білл (палко). Допоможи йому, Господи! Допоможи йому, Господи!
Барбара. Чому? Ви думаєте, що він не буде щасливий зі мною?
Білл. Я змушений був слухати ваші розмови протягом одного ранку; йому доведеться терпіти це цілісіньке життя.
Казенс. Це жахлива думка, містере Вокер, проте я не можу розлучитися.
Білл. Ну, а я можу. (До Барбари). Чи знаєте ви, куди я попростую зараз і що я зроблю?
Барбара. Так, ви звернетеся до неба й ви повернетеся сюди ще перед кінцем цього тижня, щоб розповісти мені про це.
Білл. Ви брешете! Я піду до Кеннінґ-Таун, щоб плюнути Тоджерові Фермайлові в очі. Я розквасив обличчя Дженні Гілл. А тепер я доб’юся, щоб мені його розквасили, і тоді вернуся й покажуся їй. Він поб’є мене дужче, аніж я його. Так ми поквитаємося. (До Адольфа) Чи гаразд воно так, чи ні? Ви джентльмен, ви повинні це знати.
Барбара. Два підбиті ока не замінять одного здорового, Білле.
Білл. Я вас не питаю! Невже ви не можете помовчати? Я питав джентльмена.
Казенс (задумливо). Так, я гадаю, що ви маєте рацію, містере Вокер. Я зробив би точнісінько так. Це надзвичайно, але це якраз те, ще зробив би давній грек.
Барбара. Але яку користь це дасть?
Казенс. Ну, що ж? Це дасть можливість містерові Фермайлові повпразляти свої сили й заспокоїти душу містера Вокера.
Білл. Дурниці. Душі не існує. Звідки ви знаєте, чи є в мене душа, чи немає? Ви ніколи її не бачили.
Барбара. Я бачила, що вона завдавала вам страждань, коли ви йшли проти її волі.
Білл (придушуючи роздратовання). Коли б ви були моя дівчина й отак мене перебивали, я провчив би вас, що ви запам’ятали б це, будьте певні. (До Адольфа). Послухайте моєї поради, друзяко: припиніть її балаканину, а то вона ще спричиниться до вашої передчасної смерти. (Настирливо). Вона вам збавить життя, ось до чого це призведе! (Виходить через ворота).
Казенс (дивиться йому вслід). Побачимо!
Барбара. Доллі! (У своєму обуренні стає схожа на матір).
Казенс. Так, моя люба, кохати вас дуже втомливо. Якщо це триватиме довго, я справді боюся, що вмру молодий.
Барбара. А вам це було б тяжко?
Казенс. Анітрохи. (Раптом розніжується, нахиляється до неї й цілує її через барабан; очевидячки, це відбувається не вперше, бо без практики дуже важко цілуватися через великий барабан. Андершафт покашлює).
Барбара. Добре, тату! Ми про вас не забули. Доллі, дайте татові пояснення щодо нашого притулку, — я не маю часу. (Поквапливо йде в будинок; Андершафт і Адольф лишаються самі надворі. Андершафт сидить на лаві, як і раніше, уважно за всім спостерігаючи, і пильно дивиться на Адольфа. Адольф і собі пильно дивиться на нього).
Андершафт. Я думаю, ви здогадуєтеся про мої думки, містере Казенс. (Казенс розмахує паличкою від барабана, так ніби вибиває дрібушечки, але не видає жодних звуків). Так... але що, коли Барбара вас розкусить?
Казенс. Бачите, я не вважаю, що обманюю Барбару. Я щиро цікавлюся планами Армії Спасіння. Річ у тому, що я ніби колекціонер різних релігій. І найцікавіше те, що я міг би визнавати першу-ліпшу з них. Між іншим, чи визнаєте ви якусь релігію?
Андершафт. Так!
Казенс. Це якась своєрідна релігія?
Андершафт. Я вірю в те, що тільки дві речі потрібні, щоб спасти душу.
Казенс (розчаровано, але ввічливо). Ах, це з церковного катехізису. Чарлз Ломакс теж належить до панівної церкви.
Андершафт. Ці дві речі...
Казенс. Хрищення і...
Андершафт. Ні! Гроші й порох!
Казенс (здивовано, але зацікавлено). Це переконання, що панує серед наших керівних класів. Нове тільки те, що ви одверто це визнаєте.
Андершафт. Ось власне!
Казенс. Пробачте, але чи є місце у вашій релігії для чести, справедливости, істини, любови, милосердя та іншого?
Андершафт. Так, все це є тільки прикраса й розкіш повного, яскравого й забезпеченого життя.
Казенс. Але що, коли доводиться робити вибір між усім цим і грішми та порохом?
Андершафт. Вибирайте гроші та порох, бо, не маючи досить того й другого, ви не спроможетеся на все інше.
Казенс. І це ваша релігія?
Андершафт. Так! (Тон цієї відповіді приводить розмову до кінця, Казенс кривиться, висловлюючи цим свій сумнів, і дивиться на Андершафта; той дивиться на нього).
Казенс. Барбара на це не погодиться. Вам доведеться вибирати між вашою релігією й Барбарою.
Андершафт. Так само, як і вам, мій друже. Вона швидко виявить, що ваш барабан порожній усередині.
Казенс. Шановний містере Андершафт, ви помиляєтесь. Я щирий прихильник Армії Спасіння. Ви не розумієте Армії Спасіння. Вона втілює в собі радість, любов і мужність. Вона вигнала страх, каяття й відчай, що панували в колишніх євангельських сектах, які жахалися пекла. Вона виступає на боротьбу з дияволом, під звуки труб і барабанів, з музикою й танками, з прапорами, пальмовим віттям, як годиться небесному військові, що спустилося на землю. Вона витягає з шинка п’яницю й робить з нього людину, вона знаходить хробака, що плазував у кухні на задвір’ях — і ось перед нами жінка. І ці чоловіки й жінки — люди вищого ранґу, бо це сини й дочки Всевишнього. Вона бере бідного професора грецької мови, найштучнішу і найпригніченішу з усіх людських істот, що годувався пнями слів, і робить з нього поета, навіює йому істинний культ Діоніса й посилає його на вулицю барабанити дифірамби. (Оглушливо вистукує дрібушки на барабані).
Андершафт. Ви перелякаєте ввесь будинок.
Казенс. О, вони звикли до цих раптових проявів релігійного екстазу! Проте, якщо барабан вас дратує... (кладе в кишеню палички, скидає барабан і ставить його на землю проти воріт).
Андершафт. Дякую вам!
Казенс. Чи пам’ятаєте ви, що сказав Евріпід про гроші й порох?
Андершафт. Ні.
Казенс (декламує):
Грішми і зброєю