Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Роммі (обурена підбігає до нього й починає лаяти його). О ти, грубіяне... (Він одразу заміряється на неї лівою рукою і вдаряє її по обличчі. Скрикнувши, вона відхиляється й сідає на край водоймища, затуливши забите обличчя руками, хитається й стогне з болю).
Дженні (підходячи до неї). О, хай простить вам Господь! Як ви могли вдарити стару жінку?
Білл (хапає її за волосся; вона теж скрикує, і він тоді відтягає її від старої). Ви тільки скажіть іще раз: «хай простить вам Господь!» — і я вам зверну щелепу так, що не зможете молитися протягом тижня. (Повертається люто до Прайса). Ти що-небудь хочеш заперечити проти цього, га?
Прайс (зляканий). Ні, друже; вона зо мною не має нічого спільного.
Білл. Твоє щастя. Я примусив би тебе проковтнути два обіди, а потім поборов би тебе одним пальцем, голодний собако. (Звертаючися до Дженні). Ну, чи йдете ви по Моґ Габбіджем, або ж мені доведеться дати вам по зубах і піти самому?
Дженні (корчучись в його руках). О, будь ласка, нехай хто-небудь піде й скаже майорові Барбарі! (Знову скрикує, коли він пригинає їй голову до землі. Прайс і Роммі прожогом кидаються до будинку).
Білл. Ви хочете піти й поскаржитися на мене вашому майорові, га?
Дженні. О, будьте ласкаві, не тягніть мене за волосся. Відпустіть мене!
Білл. Відповідайте, так чи ні? (Вона придушує крик). Так чи ні?
Дженні. Боже, дай мені сили!
Білл (ударяючи їй кулаком в обличчя). Підіть і покажіться їй, і якщо вона хоче дістати те саме, що й ви, нехай вийде до мене й спробує мені заперечувати. (Дженні, плачучи з болю, йде в будинок. Він прямує до лави й звертається до старого). Гей, ти, кінчай їсти й забирайся з дороги!
Шерлі (схоплюється й звертається до нього з люттю, тримаючи в руках кухоль). Якщо ти дозволиш собі якусь грубість щодо мене, я вдарю тебе по обличчі цим кухлем і виб’ю тобі око. Мало з вас, таких молодчиків як ти, що вириваєте хліб із рота у старих, які вас вигодували й працювали на вас! Ви ще приходите бешкетувати й скандалити тут, де нам у горлі застрявав хліб, якого нам подають з милосердя.
Білл (презирливо, проте відступаючи). Яка з тебе користь, стара руїно? Яка користь?
Шерлі. Така, як з тебе, навіть більша. Я виконаю першу-ліпшу роботу незгірш за тебе або за іншого ситого п’яницю твоїх років. Піди-но спробуй виконати мою роботу в Горокса, де я працював десять років. Їм тепер потрібні молоді люди: вони не можуть тримати людей, що мають понад сорок п’ять років. Вони дуже шкодують, дають вам рекомендацію, і раді допомогти вам знайти щось відповідне для ваших років; певні, що людина, яка не п’є, не лишиться довго без роботи. Ну що ж, нехай вони спробують найняти тебе. Вони побачать різницю. Що ти знаєш? Ти навіть не знаєш, як треба поводити себе — порядну жінку своїм брудним кулаком б’єш по обличчі.
Білл. Мовчи, а то й тебе влуплю, чуєш?
Шерлі (з гострим презирством). Так, ти не від того, щоб ударити старого, покінчивши з жінками. Я ще не бачив, щоб ти намагався вдарити молодого.
Білл (зачеплений). Ти брешеш, старий підлизо. Тут був молодий, чоловік. Загрожував я його набити чи ні?
Шерлі. А чи не помирав він з голоду? Чи був це справжній чоловік, чи тільки злодій і ледащо? Чи насмілився б ти побити брата мого зятя?
Білл. Хто він такий?
Шерлі. Тоджер Фермайл з Болз-Понда. Той, що виграв двадцять фунтів у японського борця в мюзик-холі, поклавши його за сімнадцять хвилин чотири секунди.
Білл (похмуро). Я не борець із мюзик-холу. Чи вміє він боксувати?
Шерлі. Так. А ти не вмієш?
Білл. Що? Я не вмію, я? Що ти сказав? (Загрозливо підходить до нього).
Шерлі (не відступаючи ані на крок). Чи будеш ти боксувати з Тоджером Фермайлом, якщо я вас зведу? Кажи!
Білл (знизивши тон). Я буду боротися з першим-ліпшим, хоч би він був у десять разів дужчий за Тоджера Фермайла. Але я не вважаю себе за професійного борця.
Шерлі (дивлячися на нього з неприхованим презирством). Куди тобі боксувати! Ти здатний на те, щоб ударити стару жінку кулаком. Тобі не вистачило розуму вдарити її так, щоб суддя не міг побачити слідів од удару, молодий дурню, повний зарозумілости й невігластва. Ударити дівчину по обличчі й тільки примусити її плакати! Коли б це зробив Тоджер Фермайл, вона не змогла б підвестися протягом десятьох хвилин, точнісінько так, як і ти, коли б він до тебе взявся. У!!!... Я сам до тебе взявся б, якби мені з тиждень добре похарчуватися, а то ж я два місяці голодував. (Вертається до столу, щоб кінчити їсти).
Білл (іде за ним і нахиляється до нього, намагаючися якнайбільш дійняти його). Ти брешеш. Ти наївся хліба та патоки, що їх тут виканючив.
Шерлі (зі сльозами). О, Боже! Це правда: я тільки старий жебрак, що його викинули на смітник. (Гнівно). Але й ти дійдеш до цього й тоді побачиш. Ти дійдеш до цього раніш, ніж такий тверезий, як я; ти, що з самого дитинства наливаєшся джином.
Білл. Я не п’ю джину, старий брехуне. Але коли я хочу як слід провчити своє дівчисько, я повинен підбурити себе, розумієш? І ось я стою й розмовляю з такою нікчемною старою руїною, як ти, замість вишпетити її як слід. (Поволі доходячи до сказу). Я піду й витягну її звідти! (Люто прямує до дверей).
Шерлі. Ти швидше на ношах вирушиш до поліції, а коли там опинишся, вони швидко виженуть з тебе й джин, і чорта. Думай про те, що ти хочеш робити: тутешній майор — онука лорда Стівенеджа.
Білл (збентежений). Сто чортів!
Шерлі. Ось побачиш!
Білл (його рішучість підупала). Ну, що ж, я їй нічого не зробив.
Шерлі. А якщо вона скаже, що зробив, хто тобі повірить?
Білл (дуже схвильований, відступає до повітки). Господи, в цій країні немає правди. Подумати тільки, що ці люди можуть зробити! Я анітрохи не гірший за них.
Шерлі. Скажи їй це. Це якраз те, що такий дурень, як ти, повинен зробити. (Барбара жваво й діловито виходить із дому з блокнотом у руці й звертається до Шерлі. Білл, збентежений, сідає на лаві в кутку й повертається до неї спиною).
Барбара. Доброго ранку!
Шерлі (встає й знімає капелюха). Доброго ранку, міс!
Барбара. Сідайте. Улаштовуйтеся, як удома. (Він вагається, але вона дружньо кладе руку йому на плече й примушує його скоритися). Ну, ось! Що ви з нами потоваришували, то ми хочемо знати про вас усе. Ім’я, адреса, праця.
Шерлі. Пітер Шерлі. Монтер. Викинутий на вулицю два місяці тому, бо виявилося, що я застарий.
Барбара (анітрохи не здивувавшись). Ви можете видати себе за молодого. Чому ви не фарбуєте волосся?
Шерлі. Я це робив, але мій вік з’ясували на допиті у слідчого в справі моєї дочки.
Барбара. Не п’єте?