Вибрані твори. Том III

Барбара (роздумуючи). Бачите, яка рація записувати ваше ім’я, коли я для вас нічого не можу зробити. Де ви працюєте?

Білл (все ще зачеплений). Це не ваша справа.

Барбара. Цілком слушно. (Діловито). Я запишу (пише) вас як людину, що вдарила бідну маленьку Дженні Гілл по обличчю.

Білл (встає, похмуро). Послухайте. Досить про це!

Барбара (осяйна, смілива). По що ж ви до нас прийшли?

Білл. Я прийшов по мою дівчину, розумієте? Я прийшов, щоб забрати її звідси й звернути їй щелепи.

Барбара (вибачливо). Бачите, я правильно визначила вашу професію.

Білл (що збирався грубо відповісти, раптом почуває, на свій жах і сором що він ладний замість цього заплакати. Він знову сідає).

Барбара. Як її звуть?

Білл (похмуро). Її звуть Моґ Аббіджам. Це її ім’я.

Барбара. О, вона вирушила до наших бараків у Кенінґ-Таун.

Білл (перейнятий іще більшим обуренням проти Моґ за її зраду). Ах, так! (Загрозливо). Тоді й я піду за нею в Кенінґ-Таун. (Прямує до воріт, вагається й нарешті повертається до Барбари). Чи не брешете ви мені, щоб відчепитися від мене?

Барбара. Я не хочу від вас відчепитися. Я хочу, щоб ви лишилися тут, і хочу врятувати вашу душу. Краще лишайтеся: матимете сьогодні важкий день.

Білл. Хто в цьому буде винний? Ви, напевно?

Барбара. Дехто, що в нього ви не віруєте. Але після ви втішитеся.

Білл (відходячи). Я піду в Кенінґ-Таун, щоб не чути вашої балаканини. (Раптово повертається до неї з глибокою ненавистю). І коли я там не знайду Моґ, я вернуся сюди й розправлюся з вами, хоч би за це мені довелося відсидіти два роки; побий мене Бог, якщо я цього не зроблю!

Барбара (ще ласкавіше, ніж раніш). Це даремно, Білле, у неї є новий друг.

Білл. Що?

Барбара. Один із тих, кого вона навернула на путь істини. Він полюбив її, коли побачив, що душа її врятована, обличчя чисте й волосся вимите.

Білл (здивовано). Навіщо вона помила їх, це руде дівчисько?

Барбара. Її волосся тепер чудесне, тому що вираз очей у неї зробився інший. Шкода, що ви з’явилися надто пізно. Новий друг остаточно виставив вас, Білле!

Білл. Це я його виставлю. Не тому, що я хоч трохи нею цікавлюся, запам’ятайте це. Але я провчу її за те, що вона покинула мене, ніби я сміття якесь. А його я навчу, як відбивати моїх дівчат. Як звуть цього негідника?

Барбара. Сержант Тоджер Фермайл.

Шерлі (схоплюючися, зловтішно). Я з ним піду, міс, я хочу подивитися, як вони зустрінуться. І я відведу його до лікарні, коли все закінчиться.

Білл (ввертаючися до Шерлі, з неприхованим острахом). Це той, що про нього ви казали?

Шерлі. Так, це він.

Білл. Той, хто виступав у мюзик-холі?

Шерлі. Він, беручи участь у змаганнях при Національному Спортивному Клубі, заробляв близько ста фунтів на рік. Тепер він зрікся цього заради релігії; тому тепер набрався свіжих сил і, за відсутністю звичайної практики, радий буде вас бачити. Ходімо.

Білл. Скільки він важить?

Шерлі. Тринадцять стон чотири фунти.

Білл утрачає останню надію.

Барбара. Ідіть, побалакайте з ним, Білле. Він наверне вас.

Шерлі. Він зробить з твоєї голови картопляне пюре.

Білл (похмуро). Я не боюся його. Я нікого не боюся. Але він може мене подолати. Вона доконала мене. (Похмуро сідає край водоймища).

Шерлі. Ти не йдеш? Я так і думав. (Сідає).

Барбара (кличе). Дженні!

Дженні з’являється біля дверей; на кутку рота в неї пластир.

Дженні. Я тут, майоре!

Барбара. Пришліть Роммі Мітченз, щоб вона тут прибрала.

Дженні. Вона, здається, боїться сюди йти.

Барбара (на хвилину стає надзвичайно схожа на свою матір). Дурниці, вона повинна робити те, що їй кажуть!

Дженні (кличе). Роммі! Майор каже, що ви повинні вийти.

Дженні підходить до Барбари, навмисно намагаючись стати коло Білла, щоб він не подумав, що вона його боїться або гнівається на нього.