Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Год: 2020
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-10-6056-1
- Переводчик: Анатолій Сагак
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна». Краткое содержание книги:
У приватній лікарні Тіні Земля чоловік на ім'я Карл Корі одужує після автокатастрофи. Утративши пам'ять, він і не здогадується, що насправді є одним із дев'яти принців Амбера — Корвіном. Чоловік тікає з лікарні. Йому вдається знайти свою сестру, а потім і брата, відшукати дивну колоду карт Таро, на яких зображений і він сам, а потім пройти Лабіринтом... Згадавши, хто він насправді, Корвін прагне здобути корону Амбера.
Та він ще не знає, що проти королівства збираються злі сили...
Я почув запах диму та звуки шкрябання металу об метал. Це означало, що Каїн, пішовши у наступ, нищив корабель за кораблем.
— От і добре, — сказав Ерік, вловивши це з моїх думок.
— Зупини їх! Будь ласка! У моїх людей нема жодного шансу проти такої армади!
— Ні — навіть якби ти сам збирався здатися... — Ерік прикусив язика і лайнувся. Та цього було досить, щоб я все зрозумів. Ерік збирався попросити, щоб я здався, пообіцявши натомість не вбивати моїх людей, а тимчасом їх, за повного його потурання, винищував би Каїн. Саме так Ерік планував учинити, та в запалі пристрасті не витримав і бовкнув зайве.
Я засміявся, побачивши його роздратування.
— Нічого, скоро до тебе доберуся, — пообіцяв він. — Нехай тільки візьмуть твій флагман.
— А поки що, — крикнув я, — спробуй це!
І я накинувся на нього з усією міццю, яка в мені ще залишалася, вклинивсь у його розум і своєю ненавистю наробив там бучу. Відчував його біль, і це ще більше додавало мені завзяття. Я лупцював Еріка за всі роки свого вигнання, вдовольняючись хоча б такою платнею. Палаючи жагою помсти, таранив бар'єри психологічного захисту за те, що він покинув мене серед зачумленого міста. Бив його і за аварію, винуватцем якої (а я це добре знав) був також він; Ерік мав відповісти за мої болі, я хапався за все, що так чи інакше примусило б його страждати.
Братова хватка послабшала, тож я збільшив натиск. Не давав Ерікові ні хвилини спокою, і він похитнувся, не витримав.
— Ти диявол, справжній диявол! — нарешті вигукнув Ерік і, махнувши вільною рукою, накрив карту долонею.
Наш контакт закінчивсь, а я стояв на палубі й тремтів.
Таки вдалось! Я перевершив Еріка у психологічному протистоянні. Більше не боятимуся братика-тирана, хоч би в якому герці ми зійшлись. Я був сильніший, аніж він!
Кілька разів я жадібно вдихнув повітря і розпростався на весь зріст, готуючись зустріти неприємну мить, коли мій розум знову обпече крижана хвиля чергової психологічної атаки. Втім, знав, що атаки не буде, принаймні від Еріка. Чуття підказувало мені, що він злякався мого гніву.
Я роззирнувся: довкола мене кипів бій. Уся палуба була вже залита кров'ю. До нас, бортом до борта, пристав корабель і намагався взяти на абордаж. Ще одне судно заходило з іншого боку, явно збираючись зробити те саме. Над моєю головою просвистіла масивна арбалетна стріла.
Витягнувши меч із піхов, я кинувся в гущу бою.
Не знаю, скількох ворогів убив того дня. Я збився з ліку після дванадцятого чи тринадцятого. А їх тільки у найпершій сутичці було надвоє більше, а може, навіть більше, ніж удвоє. Сила, якою від природи наділений принц Амбера, відриває від землі «мерседес», і того дня вона не раз ставала мені у пригоді, я однією рукою хапав нападників та викидав їх за борт.
Ми перебили всю залогу на обох кораблях, тоді повідчиняли на них кінгстони й спровадили судна на дно Ребми. Рендом, мабуть, порадіє, побачивши сліди такої бійні. Половина моєї залоги загинула, я був у синцях та подряпинах, однак серйозних ран зумів уникнути.
Ми прийшли на допомогу нашому кораблеві й пустили на дно ще одне корито Каїна.
Уцілілі бійці з порятованого корабля перейшли на наш флагман, і тепер у мене була знову повна команда.
— Крові! — закричав я на повну горлянку. — Воїни, напіймо цей день кров'ю та помстою, й Амбер ніколи вас не забуде!
Бійці, всі як один, підняли зброю і щосили закричали:
— Крові!
І того дня лилися ріки крові!
Ми пустили на дно ще два Каїнових кораблі та поповнили власну команду вцілілими воїнами з інших наших суден. Коли прямували до шостої посудини Каїна, я заліз на грот-щоглу і нашвидку оцінив ситуацію.
Нас було втроє менше, ніж противника. З мого флоту на плаву залишалося від сорока п'яти до п'ятдесяти п'яти кораблів.
Ми потопили шосте судно Каїна, а шукати сьоме й восьме вже не довелося. Вони самі йшли до нас. Їх ми теж потопили, але я був поранений у бою і втратив половину команди. У мене залишилися глибокі порізи на лівому плечі й правому стегні та ще боліла від удару права нога.
Коли ми пустили на дно дві останні посудини, до нас рушили ще два кораблі.
Відступивши, ми з'єднались із одним з наших кораблів, котрий також переміг у баталії. Знову об'єднали команди, та цього разу перенесли прапор на інший корабель. Він був не такий пошкоджений, як мій флагман, котрий уже добряче протікав і кренився на правий борт.
Але нам не дали навіть дух перевести: до нас одразу ж підійшов наступний рейдер, і команда почала брати нас на абордаж.
Від утоми мої люди валилися з ніг, я також видихався. На щастя, наш супротивник теж був не в кращих кондиціях. І перш ніж другий рейдер Каїна встиг прийти йому на допомогу, ми контратакували перший корабель, перебили увесь екіпаж, тоді перебралися на ворожу палубу, прихопивши флагманський прапор. Рейдер цей зберігся набагато краще, ніж наш корабель.
Ми потопили ще одне судно, і я, засапаний, як хорт після гонитви, залишився при справному кораблі та команді зі сорока людей.
Поблизу не було нікого, хто міг би нам допомогти. На кожен мій уцілілий корабель припадало щонайменше одне судно Каїна. До нас ішов черговий рейдер, і ми вдалися до втечі.
Так нам пощастило виграти, може, двадцять хвилин. Я спробував заплисти в Тінь, але тут, у такій близькості від Амбера, це потребувало значно більше сил і часу. Набагато легше підійти до міста, ніж відступити від нього, адже Амбер — осердя, суть, причина всіх причин. Якби у мене було ще десять хвилин, мені б це вдалося.
Однак цих хвилин я не мав.
Коли корабель підійшов ближче, на далекій відстані я зауважив ще одне судно, що розверталося в наш бік. На щоглі, під прапором Еріка і зображенням білого однорога, майорів чорно-зелений вимпел. Це був корабель Каїна. Він поспішав сюди за своєю часткою здобичі.
Ми захопили перше судно, але не встигли навіть відчинити кінгстони, як нас наздогнав Каїн. Я залишився стояти на скривавленій палубі в оточенні дюжини воїнів, а він перейшов на ніс свого флагмана і крикнув, аби ми здавалися.
— Якщо я здамся, ти обіцяєш, що збережеш життя моїм людям? — запитав я.
— Обіцяю, — відповів Каїн. — Просто так вони все одно не здадуться, а втрачати через них своїх людей мені не дуже хочеться.
— Слово принца?
Якусь мить він подумав, тоді ствердно кивнув і сказав:
— Чудово! Нехай твої воїни складуть зброю і пересядуть на мій корабель, коли ми підійдемо впритул.
Уклавши меч у піхви, я обернувся до своїх бійців.
— Ви билися так, як б'ються славні воїни, я ніколи цього не забуду, — сказав я їм. — Але загалом битву ми програли. — Вимовивши ці слова, я витер мокрі долоні об плащ і ретельно відтер їх від бруду. Терпіти не можу, коли хтось береться брудними руками за мистецьку річ. — Складіть зброю і знайте, що ваш нинішній подвиг на віки вічні залишиться в історії. Настане день, і я вознесу вам хвалу перед усім амберським двором.
Бійці — дев'ятеро червоношкірих здорованів і троє волохатих коротунів, — усе, що залишилося від екіпажу, — ридаючи, склали на палубі зброю.
— Не треба думати, що ми програли все і місто втрачене, — продовжив я. — Ми програли тільки битву, а війна триває, і триває повсюди. Цієї миті мій брат Блейз прокладає шлях до Амбера по суші. Каїн дотримає слова і збереже вам життя, коли побачить, що я пішов звідси, аби доєднатися до Блейза на твердій землі, бо Каїн не знає, що Блейз відрікся від колишньої клятви і знову рушив на Амбер. Мені дуже прикро, що не можу взяти вас із собою.
Сказавши це, я витягнув з колоди карту із зображенням Блейза і тримав її низько перед собою так, щоб не було видно з іншого судна.
Каїн підходив уже впритул, коли під крижаною поверхнею карти я відчув якийсь рух.