Балакучий згорток
- Автор: Даррелл Джеральд
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-78-4
- Переводчик: Наталія Трохим
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Балакучий згорток». Краткое содержание книги:
А виправляти ці неприємності доводиться звичайним дітям — Саймону, Пітеру та їхній сестрі Пенелопі.
Тож якщо ти не від того, щоб сплавати на Острів Вовкулаків, продертися крізь Мандрагоровий Ліс чи взяти штурмом Замок Василісків, — сміливо перегортай сторінку!
— Яка, яка?! — палко вигукнули всі разом.
— Зараз, — вів далі Етельред. — Головний Василіск довів до відома всіх василісків, що, значить, їхній обов'язок схопити Г. Г., а той, хто доможеться цього, отримає підвищення. Тож я подумав: якби вони побачили Г. Г. і вирішили, що можуть його схопити, тоді б і зрушили з місця.
— Блискуча ідея — якби тільки Г. Г. був років на двісті молодший, — саркастично зауважив Папуга. — А так, у його віці навряд чи можна сподіватися, що він готовий плазувати по ринвах і втікати від василісків.
— На превеликий жаль, мушу визнати, що Папуга каже правду, — підтвердив Г. Г. пригнічено.
— А може, нам підробити Г. Г.? — запропонував Саймон.
Усі мовчки перезирнулися.
— Ти маєш на увазі — зробити його двійника? — уточнила Пенелопа.
— Ага, — відповів Саймон. — Розумієте, вбрати кого-небудь під Г. Г. Може, когось із нас.
— Ні-ні, — втрутився Г. Г. — Я щось придумав. Коли мені востаннє шили одяг, то для примірок зробили манекен, схожий на мене.
— Кравецький манекен! — втішено прошепотіла Пенелопа.
— Так-так, — піднесено ствердив Г. Г. — Отже, ми маємо манекен мого зросту і габаритів, а я маю для нього мантію і капелюха.
— А обличчя йому зробимо з небесного желе, — вигукнув Саймон.
— І розмалюємо так, щоб було схоже на Г. Г.! — підхопив Пітер.
— І якщо вже це не змусить сторожу заворушитися, то вже нічого не поможе! — прокричав Етельред і аж згубив капелюха, стрибаючи в дикому галопі довкола столу.
— Чекайте-чекайте, — сказав Папуга, — це все чудово, але як зробити, щоб він рухався?
— Дуже просто! — сказав Етельред, якого так переповнювали почуття, що жакет аж тріщав на ньому по всіх швах. — На коліщатках, ось як!
— На коліщатках? — здивовано перепитали присутні.
— Так, — відповів Етельред. — Де наш план? — Він кілька хвилин постояв над планом, а потім сів і вдоволено посміхнувся.
— Так, усе правильно, — підтвердив він.
— Що правильно? — перепитали всі.
— Ну, гаразд, — Етельред знову схилився над планом і почав водити по ньому пальцем. — Ось тут ми маємо дві темниці, які використовують за склади, бачите? А ось сюди ми маємо потрапити.
— Ясно, — перебив Папуга, — давай далі.
— Отже, в цій темниці вони тримають Книги, — показав Етельред, — а якраз навпроти неї — довгий коридор, який спускається до рову.
— Так і є! — Г. Г. ляснув себе по лобі. — Тут вимірюють рівень води в рові. Як я міг про це забути!
— Наприкінці коридору буде рів, розумієте? — пояснив Етельред.
— Я не розумію, — зізнався Пітер.
— Дивіться: ми заходимо в цю темницю, а тоді я виходжу і відвертаю увагу вартових, — продовжував Етельред.
— Ти здійснюєш відволікаючий маневр, — підказав Папуга.
— Ні, — заперечив Етельред, — щиро кажучи, я зовсім не збираюсь наражатися на небезпеку. Я просто відверну їхню увагу і поки вони будуть відволікатися на мене, ви маєте поставити фальшивого Г. Г. на початку коридору та підштовхнути його. Тоді лялька на коліщатках поїде коридором, а я скажу: «Агов, погляньте, орли, — скажу я, — це часом не Г. Г.?» — й тоді всі вони кидаються за ним, зрозуміло?
— Який блискучий задум! — захоплено вигукнув Саймон.
— Справді, — підтримав його Пітер і поглянув на Етельреда з повагою. — Він перетворюється на справжнього аса-контррозвідника.
— Угамуйтеся, бо нам ще треба здолати довгий шлях до успіху, — стурбовано промовив Папуга.
— Пропоную розподілити роботу, — сказав Саймон. — Етельред, Г. Г. і я вивчаємо план, проводимо вимірювання та розрахунки, детально розробляємо операцію — і розпочинаємо просто зараз. А ви, Папуго, Пітере та Пенелопо, готуєте манекен. Табіта і Дульчібелла допомагають. До речі, як ви вважаєте, коли найкраще провести атаку?
— Серед ночі, — відповів Г. Г. та видобув зі складок мантії великий годинник. — Таким чином, на все маємо шість годин. Щоб забезпечити цілковиту темряву, я вимкну місяць.
— Невже? — здивувалася Пенелопа.
— О, саме так, — гордо відповів Г. Г. — Простісінько. Я можу навіть вимкнути сонце, якщо це конче знадобиться.
— Добре, тоді починаємо, — сказав Пітер. — Ходи зі мною, Папуго, покажеш, де ви тримаєте небесне желе.
Наступні три години робота просто кипіла. Етельред, Г. Г. і Саймон намалювали на підлозі крейдою вхід у темницю й пологий коридор та вибрали найкраще місце для розташування манекена. Табіта з Дульчібеллою, не без деяких суперечок і суперництва, натягли-таки мантію на манекен, який уже стояв на коліщатках, зроблених із небесного желе. Але найбільше часу знадобилося на голову моделі. Шість варіантів обличчя Г. Г. було змайстровано і відкинуто як невдалі, аж поки нарешті вдалося зробити таке, яке визнали бездоганним. Потім Пенелопа дуже старанно та прискіпливо розмалювала його олійними фарбами; на голову моделі наклеїли штучне волосся і бороду, припасували голову до тулуба, насунули гостроверхого капелюха — й відступили назад. Довгу паузу перервав Етельред.