12 польських есеїв

Якщо від творів ми перейдемо до осіб самих поетів і до того малого світу, який вони творять разом зі своїми шанувальниками й адептами, нам стане ще тісніше й задушніше. Поети не тільки пишуть для поетів, а й вихваляють один одного і взаємно себе вшановують. Цей світ чи, пак, світик не дуже відрізняється від інших герметичних, спеціалізованих світів: шахісти вважають, що вершиною людської творчості є шахи, вони мають власну ієрархію, про Капабланку говорять з такою ж побожністю, як поети – про Маларме, і кожен з них утверджує іншого в почутті власної вагомості. Одначе шахісти не мають претензій на універсальну роль, і те, що умовно можна вибачити шахістам, поетам вибачити неможливо. Внаслідок такого відособлення все тут набрякає, навіть пересічний поет роздувається до апокаліптичних розмірів, а мізерні проблеми набирають приголомшливої ваги. Згадаймо хоча б жахливі суперечки щодо асонансів, тон, яким говорилося про цю справу, – тоді здавалося, що доля людства залежить від того, чи можна римувати «можу» й «голову». Ось що діється, коли колективний дух переважає дух універсальний.

Інший, не менш компрометуючий факт – це кількість поетів. До надуживань, про які вже говорилося вище, додається ще надмір пророків. Ці ультрадемократичні цифри підривають аристократичну і горду поетичну фортецю зсередини – і, справді, як кумедно бачити їх усіх разом на якомусь конгресі: оце так натовп надзвичайних істот! Чи не служить мистецтво, яке освячується у пустці, ідеальним простором саме для тих, хто є нічим, порожня особистість яких із захватом реалізується в цих зредукованих формах? А вже істинно смішними виглядають критики, статейки, афоризми, есе на тему поезії, які з’являються в пресі. Ось де переливання з пустого в порожнє – але водночас воно пишномовне й таке наївне, дитинне, що просто дивовижно, як люди пера можуть не відчувати, наскільки смішна вся ця публіцистика. Досьогодні ці стилісти не зрозуміли, що про поезію не можна писати поетичним тоном; їхні газетки аж розпирає від поетизуючої писанини. Безмірно кумедною є й атмосфера поетичних вечорів, конкурсів та маніфестів, а втім, годі про це.