Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі

Але якщо дослідити слова та вислови в рекламних оголошеннях, де агенти з нерухомості пропонують на продаж власні будинки, то можна побачити, що вони справді роблять наголос на описових характеристиках (особливо на таких словах, як «новий», «граніт», «кленовий», стан «заходь і живи»), уникаючи при цьому беззмістовних прикметників як-от «прекрасний», «бездоганний» і вже знайомого знаку оклику. А потім агент терпляче очікує на появу покупця з найвищою ціною. Він може розповісти тому покупцеві про сусідній будинок, який щойно продали на 25 тисяч доларів вище від початкової ціни, або про ще якийсь будинок, який є предметом заповзятих торгів. Отже, агент з нерухомості сумлінно користується кожною перевагою інформаційної асиметрії, які він має у своєму розпорядженні.

Чи означає це, що він — погана людина? Важко сказати, принаймні нам важко сказати. Річ не в тім, що агенти з нерухомості — погані люди, річ у тім, що вони — просто люди, а люди неминуче реагують на стимули. А стимули бізнесу в галузі нерухомості — у їхньому нинішньому вигляді — однозначно заохочують деяких агентів діяти всупереч інтересам своїх клієнтів.

Але, подібно до директора похоронного бюро, продавця автомобілів і страхової компанії, агенти з нерухомості також стали свідками того, що останнім часом інтернет значною мірою нейтралізував їхні переваги. Зрештою, кожен, хто продає будинок, тепер має змогу вийти в інтернет і самотужки зібрати інформацію про тенденції продажів, виставлене на продаж житло й ціни на нерухомість. Тепер ця інформація є у вільному доступі. І останні дані продажів демонструють нам відповідні результати. Агенти з нерухомості й досі мають змогу продавати власне житло дорожче, ніж житла своїх клієнтів, але відтоді як в інтернеті набули значного поширення сайти з нерухомості, розрив між цими двома цінами зменшився на третину.

Було б наївно припускати, що люди зловживають інформацією лише тоді, коли вони діють у ролі експертів або ж комерційних агентів. Зрештою, агенти й експерти також є людьми, а це означає, що в нашому особистому житті всі ми також схильні зловживати інформацією — або приховуючи правдиві дані, або подаючи їх у вигідному нам світлі. Можливо, агент з нерухомості й хитрує, характеризуючи будинок як такий, що перебуває «у доброму стані», але в кожного з нас теж є власні хитрощі.

Пригадайте, як ви характеризуєте себе під час співбесіди, і порівняйте, як ви описуєте себе під час першого побачення. (А щоби вам стало ще смішніше, порівняйте свою розмову під час першого побачення з розмовою з тією самою людиною після десяти років подружнього життя). Або уявіть собі, як ви позиціонуватимете себе під час першої появи на загальнонаціональному телеканалі. Який образ вам хотілося б створити? Мабуть, вам хотілося б видатися розумним чи, скажімо, красивим; думаю, вам однозначно не захотілося б показати себе людиною жорстокою та упередженою. У часи сплеску популярності Ку-клукс-клану його члени вихвалялися тим, що публічно принижували всіх, хто не належав до консервативно налаштованих білих християн. Але відтоді публічні прояви фанатизму й упередженості зазнали значного обмеження. Нині навіть непрямі й замасковані вияви упередженості, якщо вони набувають розголосу, можуть дорого обійтися. Трент Лотт, лідер більшості в Сенаті Сполучених Штатів, дізнався про це 2002 року, а саме — після того, як виголосив тост на святкування сторіччя з дня народження Строма Термонда, його колеги-сенатора й земляка. У своїй промові Лотт послався на президентську кампанію Термонда 1948 року, яка була побудована на платформі сегрегації; Міссісіпі, рідний штат Лотта, був одним з чотирьох штатів, де перемогу здобув Термонд. «Ми пишаємося цим, — сказав Лотт, звертаючись до учасників свята. — А якби решта країни наслідувала наш приклад, то ми не мали б тих проблем, із якими стикалися всі ці роки». Натяк на те, що Лотт є прихильником расової сегрегації, спричинив такий скандал, що він був змушений залишити посаду лідера сенатської більшості36.