Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Особливо корисним інтернет виявився в тих ситуаціях, коли особиста зустріч споживача з експертом могла навіть загострити проблему інформаційної асиметрії, тобто йдеться про ті випадки, коли експерт користається своєю інформаційною перевагою для того, щоб ми відчули себе або дурними, або похапливими, або скупими, або неблагородними. Візьмімо, наприклад, такий сценарій подій: щойно помер хтось із ваших рідних чи близьких, і директор похоронного бюро (який у курсі, що ви не знаєте нічого про його бізнес та ще й перебуваєте в стані емоційного стресу) підводить вас до труни з червоного дерева, яка коштує аж вісім тисяч доларів. А можна ж просто зайти на сайт www.TributeDirect.com і самому купити ту саму труну лише за 3595 доларів, і вам привезуть її протягом доби. Звісно, якщо вам не забажається викласти додаткові 2300 доларів за «Прощальну лунку» (труну зі сценами гри в гольф) чи «Спогади про полювання» (домовину з зображенням оленів із гіллястими рогами й іншої здобичі) або ж придбати одну з дешевих моделей, про які директор похоронного бюро чомусь забув вам сказати.
Однак попри всю свою міць інтернет так і не спромігся вбити звіра, що зветься «інформаційна асиметрія». Згадайте лишень про корпоративні скандали початку 2000-х років. До складу злочинів, скоєних корпорацією Enron, входили такі: приховане партнерство, замаскований борг, а також маніпуляції на енергетичних ринках. Генрі Блоджет з інвестиційного банку Merrill Lynch і Джек Грубман з банку Salomon Smith Barney написали приголомшливі дослідницькі звіти про компанії, що, як їм було відомо, оперували недійсними цінними паперами. Сем Ваксал позбувся своїх акцій фармацевтичної компанії ImClone після того, як його встигли дочасно попередити про вбивчий звіт, складений Управлінням з контролю за продуктами і лікарськими засобами; його приятелька Марта Стюарт також «злила» свої акції, а потім збрехала про причини такого кроку. Компанії WorldCom та Global Crossing надали фальшиві дані про мільярди доларів прибутку для того, щоб роздути ціни своїх акцій. Одна група компаній, що входила до пайового інвестиційного фонду, надавала можливість своїм привілейованим клієнтам продавати й купувати акції за привілейованими цінами, а ще одну групу компаній звинуватили в тому, що вона приховувала зарплату менеджерів.
Попри своє надзвичайне розмаїття, усі ці злочини мають спільну рису: це були кримінальні маніпуляції з інформацією. У більшості з цих випадків ішлося про експерта або ж групу експертів, які надавали неправдиву інформацію чи приховували істинну; у кожному випадку ці експерти намагалися зберігати інформаційну асиметрію максимально асиметричною.
Ті, хто практикував такі злочинні діяння, особливо в царині масштабних фінансових операцій, незмінно наводили на свій захист такий аргумент: «Усі решта також цим займалися». І це може бути правдою. Однією з характерних властивостей інформаційних злочинів є те, що виявляють лише дуже малу їх частку. На відміну від вуличних, такі злочини не залишають по собі ані трупів, ані розбитих вікон. На відміну від «бубликового злодія», тобто людини, яка їсть бублики Пола Фельдмана, але не платить за них, інформаційний злочинець не боїться, що прийде пан Фельдман і порахує всі гроші до останньої копійки. Аби інформаційний злочин виплив на поверхню, мусить трапитися щось надзвичайне. І коли це трапляється, результати, як правило, бувають дуже промовистими. Зрештою, злочинці, які скоюють інформаційні злочини, не думають про те, що їхні потаємні дії стануть надбанням широкого загалу. Згадайте лишень про «плівки Enron» — таємно записані розмови між службовцями цієї компанії, що випливли на поверхню після того, як вона зазнала краху33. Під час телефонної розмови 5 серпня 2000 року двоє трейдерів балакали про те, що велика пожежа в Каліфорнії дозволить їхній компанії різко підвищити ціни на електрику. «Заклинання дня, — сказав один із них, — це “палай, вогнику, палай!”». Через кілька місяців двоє трейдерів на ім’я Кевін і Боб розмовляли про те, як посадовці штату Каліфорнія намагалися змусити Enron повернути кошти, переплачені споживачами в результаті того, що ця компанія підвищила ціни.