Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Наприкінці 1990-х вартість полісів страхування життя різко впала30. Певною мірою це було загадковим явищем, бо для такого падіння не існувало очевидної причини. Інші різновиди страхування, включно зі страхуванням здоров’я, автомобілів і житла, явно не подешевшали. Не відбулося також жодної радикальної зміни в царині страхових компаній, серед страхових агентів або ж людей, які купували поліси страхування життя. Що ж трапилося?
А трапилося те, що з’явився інтернет. Навесні 1996 року Quotesmith.com став першим із кількох веб-сайтів, що дав клієнтам змогу буквально за кілька секунд порівняти ціни полісів страхування на певний період, пропонованих різними компаніями. Для таких веб-сайтів поліси страхування життя виявились ідеальним продуктом. На відміну від інших видів страхування (особливо довічного, що є значно складнішим фінансовим інструментом), поліси страхування життя є приблизно однаковими: будь-який гарантійний поліс на тридцять років і суму один мільйон доларів фактично ідентичний іншому. Тому основна різниця між ними полягає в ціні. Пошук найдешевшого страхового поліса, цей складний процес, що потребує багато часу, раптово спростився. Відтоді як клієнти отримали змогу віднаходити найдешевші страхові поліси, компанії, чиї послуги коштували надто дорого, були змушені зменшити свої ціни. Несподівано клієнти почали сплачувати щорічно за поліси страхування життя на 1 мільярд доларів менше.
Варто зазначити, що ці веб-сайти просто давали списки цін; вони навіть не займалися продажем полісів. Тому насправді вони торгували не страхуванням. Як і Стетсон Кеннеді, вони пропонували інформацію. (Якби інтернет існував у ті часи, коли Кеннеді воював з Кланом, він, напевно, тільки й встигав би, що писати в блоги). Звісно ж, є різниця між викриттям Ку-клукс-клану та викриттям зажерливих страхових компаній, які встановлювали за свої послуги завищені ціни. Клан поширював інформацію, таємничість якої породжувала страх, тоді як ціни на страхові послуги були не так секретом, як набором фактів, поширюваних у спосіб, що ускладнював порівняння цін. Та в обох випадках поширення інформації значно послабило їхній вплив. Як одного разу написав Луїс Брандейс, суддя Верховного суду: «Кажуть, що найкращим дезинфекційним засобом є сонячне світло»31.
Інформація — це маяк, ломака й запобіжний засіб — усе залежить від того, хто нею користується і як. Інформація є таким потужним знаряддям, що навіть припущення існування певної інформації (навіть якщо насправді її не існує) може справити витверезний ефект.
Розгляньмо приклад автомобіля, що був виготовлений лише день тому.
День, коли автомобіль полишає стоянку, є найгіршим днем у його житті, бо він миттєво втрачає аж чверть своєї вартості. Це може видатися смішним, але ми знаємо, що так воно і є. Нове авто, придбане за двадцять тисяч доларів, можна перепродати не більш ніж, скажімо, за п’ятнадцять тисяч доларів. Чому? Адже, коли подумати логічно, то єдиним, кому раптово закортить продати нове авто, може бути індивід, який виявив у ньому ті чи інші дефекти. Тому навіть якщо воно не має жодного недоліку, потенційний покупець усе одно припускає, що вади існують. Тож він вважає, що продавець має якусь інформацію про цей автомобіль, якої не знає він, покупець, тому продавця й карають ціною за цю ймовірну інформацію.
А якщо автомобіль і справді є таким собі котом у мішку і має приховані дефекти? Продавець учинить мудро, якщо чекатиме рік, перш ніж продавати його. До того часу всі підозри стосовно дефектності авто зникнуть, деякі люди теж забажають продати свої ідеальні однорічні автомобілі, тому машина з вадами зможе легко загубитися серед них і продатися за ціну більшу, ніж вона насправді варта32.
Зазвичай один учасник угоди має більше інформації, ніж інший. На жаргоні економістів такий випадок називається інформаційною асиметрією. Коли хтось (зазвичай експерт) знає більше, ніж хтось інший (зазвичай клієнт), то ми сприймаємо це як неминучу реальність капіталізму. Але насправді інтернет повсюдно завдав інформаційній асиметрії серйозних ударів.
Інформація — це валюта інтернету. Як середовище інтернет неймовірно ефективно передає інформацію від тих, хто її має, до тих, хто її не має. Часто, як і у випадку з полісами страхування життя, ця інформація до появи Всесвітньої павутини існувала лише в жахливо розпорошеному вигляді. (Нині ж інтернет діє як гігантський підковоподібний магніт, що пропливає понад безкінечним полем копиць сіна, витягаючи голки з кожної). Всесвітня павутина спромоглася здійснити те, що було не до снаги навіть найзавзятішим помічникам споживачів: вона значно зменшила дистанцію між експертами й широким загалом.