Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Легенди нескореної зими - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Легенди нескореної зими

Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:

Роман є породженням фантазії Автора та його суб’єктивним поглядом на те, що відбувалося в Україні взимку 2013–14 років.
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36 ... 116
Перейти на страницу:

— Да ладно! — здивувався взводний. — Шо, охрани не було?

— Навіть на барикадах… — підтвердив Борька. — Такі вояки… Якби не ми, навіть не хочу уявляти, що було б!

— А я не думав, шо мусора такі сцикливі, — заржав задоволено Морпєх, і скривився від болю.

— В санчасть його, щоб не було там перелому, — скомандував Мишко.

— А наркомовські? — набрався нахабства Борька.

— Заслужили! — вирішив Камандір і повів своє невеличке військо на «Грушу».

Так почався другий день протистояння на Грушев­ського…

Частина третя

Ми хотіли рушити в похід проти брехні, егоїзму, жадоби та байдужості — проти минулого, усього, що змусило нас пройти через війну. Ми стали суворими і могли довіряти тільки близькому товаришу чи таким речам, що нас ніколи не зраджували, — небу, тютюну, деревам, хлібу і землі… Але що з цього вийшло? Життя ламалося, проймалося фальшю і забувалося хороше. А якщо ти не вмів забувати, тобі залишалися тільки безсилля, розпач, байдужість і горілка. Пішла у безвість героїка великих людських і навіть просто чоловічих мрій. Тріумфували ділки. Корупція. Злидні.

Еріх Марія Ремарк
«Три товариші»

Операція «Весна»

З вечора, коли Кличко пішов з переговорів[33], Віктор Федорович щиросердно знизав плечима і сказав Клюєву:

— Боксер он, конечно, хороший, вот только зачем ему лезть туда, куда влезли мы? То есть я. В смысле, в политику. Тут на сопернике не повиснешь сосиской, и не поклинчуешь. У нас негров нету, одни пиздоболы. Вот такой у нас развился и паширывся вид политического спорта.

— Тем не менее, он оказался вполне адекватным человеком. По сравнению со всей оппозицией… — зауважив Клюєв.

— Адекватные люди здесь только мы с тобой, Андрюша, — сказав на те Янукович, — потому, что мы не хотим всякой нереальной хуйни, она у нас уже в руках. И эту всю хуйню отдавать сумасшедшим дебилам с майдана нету никакого сэнса. Тобто смысла. Я имею ввиду власть. И деньги.

— Но все-таки завтра следовало бы провести встречу с этими дебилами… Тягнибыком, Кроликом и Пастором… Если польется кровь… Нас обвинят во всех грехах.

— Да хуй на них. Пусть Европа говорит, что хочет. У нас сейчас один вектор. Мы это прекрасно понимаем — на Москву. И шо бы там раньше Кучма не говорил, вот вся эта ебучая многоковеркатность[34] до этого и довела страну. А Москва любит кровушку. Даже не кровушку, а кровищу.

— Да-а, кровь нужна, — всівшись у велике м’яке крісло враз вирішив Клюєв. — Желательно кровь какого-то молодого вэвэшника или мента. Красивого, с семьей, голубоглазой дочуркой в вышиванке… Такого, чтобы даже по собственной глупости лояльно относился к майдану…

— А потом пошуметь по ходу в прэс-с-с-се? — задумано покивав Яник і теж всівся у крісло навпроти. — И сразу же изловить парочку гуцулов с майдана, да? С рожами попиздоватее… А еще лучше — уложить несколько красивых ментов… Знаешь, таких маразматичных[35], типа, — він нині якось особливо плутав слова, чи то хвилюючись, чи то втомившись від подій кількох останніх місяців. — Ну, ты понял. И шоб один обгорел нормально так от коктэбейля[36] Молотова…

— Понял, займусь. Дам команду Захару[37]. Нужна сак­ральная жертва.

— Дай, а то он шото рамсы попутал. Вроде как человек по понятиям, а реально шлимазл[38]. За шо не возьмется, все через жопу. И шоб он мне нашел эту сракальную жертву, хоть из-под земли достал. Остальное меня не ебет!

— Понял, озадачу… Да, забыл, Пшонка ожидает аудиенции…

— Тю, я тоже забыл, этот Шпонка со своими мухами… Зови его… — і засміявся: — А ты, Андрюша, прям как камергинер[39] у императора: «ожидает уадиенции».

Пшонка був настільки дріб’язковим, що тягнув з роботи навіть офсетний папір. Сьогодні він поклав у портфель 6 пачок і чомусь, приїхавши до президента, взяв важку течку з собою на зустріч. Йому здалося, що роздутий портфель має вразити Януковича, а він покаже себе фанатом важкої прокурорської справи, що бере роботу навіть додому. Але коли увійшов до кабінету, Янукович помітив його ношу і зі смішком запитав:

— Новую дачу строишь?

— Нет. Почему вы так решили?

— Кирпичи носишь в портфеле. Но хорошо хоть не камни за пазухой. Да, Виктор Палыч?

вернуться

33

19 січня Янукович відмовився зустрічатися з лідерами опозиції, але погодився провести переговори з Віталієм Кличком.

вернуться

34

Тобто «многовекторность», «багатовекторність» — принцип зовнішніх політичних орієнтирів, який сповідував президент Кучма.

вернуться

35

Тобто харизматичних.

вернуться

36

Тобто коктейлю.

вернуться

37

Тобто міністру МВС Захарченку.

вернуться

38

Від єврейського «шейлем мазаль», дослівно «повне щастя», іронічна інверсія, інакше кажучи «щастить, як потопельнику» (жарг.).

вернуться

39

Тут Янукович зліпив два слова в одне: «камердинер» + «ка­мергер».

1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36 ... 116
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)