Розбите дзеркало

2

Сокіл вийшов за нею.

Як завжди, не сказав нічого. Та Лора, вже давно звична розуміти свого скупого на слова друга за виразом обличчя й манерою поведінки, вгадала: Богдан не збирається пускати її в старий будинок на Гончій саму. З будинку покійної Єви вона вирішила їхати туди. На те мала кілька причин.

Перша — там, на місці, з Христенка більше нічого вичавити не могла. Він сам знав поки що дуже мало. Хіба обмовився — останній раз живою Бортникову бачила її сусідка. Та сама, чиєму псові неможливо було заткати пащу, змусивши припинити обгавкувати купу чужих за двором. Навіть вдалося побалакати з жінкою, яка назвалася Наталею і не запитала, хто така Лора, бо цілком логічно сприйняла її частиною поліцейської слідчої групи. Утім, жодних подробиць вивудити не вдалося. Лора й без Наталі знала: вчора ввечері сіявся дощик, вулиця тут не освітлюється, на початку десятої вечора вже нічого й нікого не розгледиш. Євина супутниця до всього стояла спиною. А сусідка не думала її роздивлятися.

Хіба згадала куртку з каптуром.

Ніби рожева чи оранжева, ці кольори в темряві помітніші.

Чи була жінка в куртці подругою Єви Бортникової? Чи була тут уперше, чи приходила раніше? Коли вчора пішла від Єви й чи пішла взагалі? Раптом лишилася ночувати… Лора мала великий сумнів, що на ці запитання знайде відповідь слідство з його можливостями. Вона ж мала у своєму розпорядженні Сокола, машину, корпоративну банківську картку.

Ну, і Данила Гайдука.

Той на її прохання вже кинув знаючу людину вираховувати адреси й номери мобільних телефонів трійці однокласників, у минулому — друзів дитинства та юності, котрі ще лишилися живими.

Причина друга — Лора не мала наміру сидіти в готельному номері чи ресторані «Мілано», нишпорити в інтернеті, вбивати час за розв’язуванням чергового кросворда й чекати, поки зможе навідати Катерину Сову з користю для себе. Лору в світлі останніх публікацій про дієве прокляття неабияк цікавила причина Євиної смерті.

Бо Ігоря Ярового в останні хвилини життя здолав, спотворив сильний, напевне болючий серцевий спазм.

Так буває, наприклад, від сильного переляку.

Це висновок експерта. Або ж — лише припущення Катерини Сови.

Не маючи цієї інформації, Лариса Кочубей не могла рухатися далі.

Наразі єднало обидві смерті те, що чоловік та жінка померли молодими, у тридцять років. Також — давнє знайомство, навіть шкільна дружба, і не менш давня сварка. Чорна кішка з невідомих поки Лорі причин пробігла між членами всієї юнацької компанії. Конфлікт був настільки сильним, що навіть на цвинтарі люди, які колись дружили, старанно уникали одне одного.

Є ще старий різьблений будинок, оповитий поганою славою.

Камінь спотикання, який привів Лору в Чернігів.

Місце, яке вдалося відвоювати банку «Омега», — і тепер Гайдук переказує їй сумніви керівництва. З будинком пов’язують дивну смерть уже двох людей. Молодих, повних сил. Як відомо вже Лорі, навіть знайомих між собою.

Та досі не ясно, що пов’язує з проклятим будинком Ігоря Ярового, Єву Бортникову та, можливо, трьох інших.

Лора повинна обстежити там усе зсередини, поки поліція виконує свою роботу.

— Почекай, — повторила, торкнувшись Богданового плеча.

Сокіл мовчки й красномовно показав їй свій травматичний пістолет.

— О! Думаєш у привидів стріляти? Чи відстрілюватися від духів, хто там ще може вилізти?

— Гайдуку скажу, — неохоче вичавив Богдан.

У подальшу дискусію та гарикання Лора не вірила. Сокіл уже дозволив собі сказати надто багато. Більш жадібної на слова людини вона вже й не мала надію побачити.

— Скажи, — Лора по-хуліганському підморгнула, навіть заохочуючи. — Здивуй начальство. Чи просто побазікай для різноманітності. Аби не забути, як це робиться.

Вона ступила до зеленого паркану. Сокіл зловив її лікоть, легенько стиснув правицею-лещатами. Коли здивовано глянула на нього, похитав головою.

— Ти забобонний? От не думала, — Лора вивільнила руку. — Нічого зі мною не буде. Знаєш чому? Легендарне прокляття, якщо воно, звісно, існує, падає на тих, хто приходить сюди, — кивок на будинок, — з лихими намірами чи скоїв усередині щось погане. Ми з тобою, Соколовський, люди доброї волі. Зла нікому не бажаємо, жахливих злочинів не замислюємо. Так що в мене імунітет.

Вона навмисне промовчала про намір знести будинок, стерти з лиця землі й міста.

Якщо прокляття справді існує, боятися треба їхньому з Гайдуком керівництву.

Схоже, вони вже починають лякатися.

Тому вони з Соколом досі в Чернігові.