У підводних печерах
- Автор: Росоховатский Игорь Маркович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Год: “ВЕСЕЛКА”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «У підводних печерах». Краткое содержание книги:
аквалангістів, що раніше провадили тут обстеження, та масового загину риби. З судна спускають
батискаф… Про те, як було розгадано таємницю бухти, розповідається в гостросюжетній повісті “У
підводних печерах”.
У збірнику також вміщено фантастичні оповідання: “Ціна золота”, “Таємниця професора
Кондайга”, “Море вирує в нас”, “Пірат”.
— Ти дещо забув, — сказав Валерій багатозначно. — А загалом ти маєш рацію. Я справді не все викладаю. Зрозумів? Боюсь, що й так наговорив багато зайвого. Усупереч власній волі. Розумієш? Проти своєї волі.
Косинчук махнув рукою:
— Дурниці. Військові ж обшукували бухту.
— Але вони не знайшли і восьминогів…
— Тому, що не мали такого завдання.
— Хай буде по-твоєму, — зітхнув Валерій. — І все ж виконай моє прохання. Менше слів і більше інтонацій. Намагайся при цьому не думати образами. Уникай військових тем. Боюсь, що вдруге не зможу тобі цього сказати.
— Чому?
Валерій відчув, що в голові ніби запрацювали жорна. Він навіть на якийсь час забув, про що вони говорять. Потім згадав, але згадав наче не так, а з іншим почуттям. І все ж таки від попереднього залишалася дуже важлива думка. Треба було зберегти її, не дати розпливтися. А вона вислизнула, мов риба крізь пальці. Важко було згадати її та й не хотілося згадувати. Але якоюсь ще недремною тверезою часткою свого “я” Валерій все ж примусив себе згадати:
“Повідомити Славкові!”
Утримуючи в пам’яті ці слова, не відповідаючи Євгу, він поспішив до апарата, зняв трубку. Гудків не було…
14
Мудрець повернувся досить швидко. І все ж Валерій спіймав себе на тому, що очікує його і навіть приготував шлюзову камеру. Та восьминіг не хотів заходити. Люди почули:
“Я жду. Іди”.
У Валерія з’явилося бажання зупинити Євга. Він подався всім тілом до нього, але Косинчук, зрозумівши його намір, категорично похитав головою. Він опустив шолом, помахав Валерієві рукою на прощання і пірнув у “вікно”.
Валерій почекав, доки Євг та спрут зникли з очей, і підійшов до ящика із слюсарними інструментами. Він намагався не думати про те, що зараз робитиме, і викликав в уяві зовсім інші картини. Уява працювала надто погано, керувати нею було просто неможливо. За кілька хвилин Валерій стомився так, начебто пропрацював цілий день. Він з великим трудом розібрав телефонний апарат, але не виявив ніякої несправності. Залишилося перевірити провід, який захищала багатошарова ізоляція, виготовлена на замовлення зв’язківців-підводників. Коли б він десь обірвався, це негайно показав би контрольний прилад. Одначе прилад цього не засвідчував. Найвірогідніше, що ослабли пружини контактних пластин.
Валерій по скобах поліз до люка, на якому була намальована зламана червона стрілка. Він чимало пововтузився, доки дістався до пластин. Виявилося, що й вони надійно притиснуті одна до одної.
“Де ж іще шукати несправність?” — напружував думку.
Заплющив очі, намагався уявити схему підмикання апарата. Він забув, що тільки-но наказував собі не думати про це, і похопився лише тоді, коли відчув знайомий тиск у голові. Спогади, знання його розпадалися на дрібні, розпорошені частинки: болти, шматки провода, гайки… Потім з’явилися пустуни-дельфіни. Людмила з червоними плямами на щоках, суворий молодий командир Олег Жербицький… Чомусь згадалася поїздка на Памір, осяяні сонцем гори, якийсь продовгуватий циліндр, що зникав у пітьмі…
“Треба послати Славкові записку, — подумав і відразу ж забув про це. — Восьминоги дуже важливі для нас. Вони допоможуть освоїти Океан… Повинні повернутися двоє — Євг і Мудрець. А може, цей восьминіг — не Мудрець? Він не схожий на того… Чи схожий?.. Мудрець — не Мудрець. Суть не в цьому. Важливо те, що восьминоги потрібні нам, необхідні. Без таких помічників не освоїти Океану, не зорати, не посіяти… Коли б тільки не ця їхня особливість… А чим вона заважає нам? Нічим. Навпаки, допомагає спілкуватися під водою. Саме вона й робить їх такими чудовими помічниками”.
Він вирвав аркушик пластмаси з блокнота, написав на ньому коротенький текст для Славка:
“Восьминоги дуже важливі для нас. Вони допоможуть освоїти Океан”.
Йому вдалось взяти себе в руки. Піт заливав очі. Поперек ламало. Він дописав:
“Необхідно налагодити зв’язок. Що б там не було — налагодити зв’язок”.
15
— Не так уже й багато я довідався, — пробурчав Євг, відповідаючи на Валерієве запитання. — Мудрець привів мене до печер, сам прослизнув у щілину поміж камінням, а мені наказав зачекати. Жду, жду — нема. Вже вирішив сам пробиватись, аж ось він з’явився з іншим восьминогом. Почали розбирати каміння. Коли утворився прохід якраз по мені, почулося: “Ходім!” Я ледве пересувався, бо “торпеду” довелося залишити біля входу на якорі. Можливо, вони навмисне зробили вузький прохід, щоб я залишив апарат. А втім, він у печерах не дуже б і знадобився…