У підводних печерах
- Автор: Росоховатский Игорь Маркович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Год: “ВЕСЕЛКА”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «У підводних печерах». Краткое содержание книги:
аквалангістів, що раніше провадили тут обстеження, та масового загину риби. З судна спускають
батискаф… Про те, як було розгадано таємницю бухти, розповідається в гостросюжетній повісті “У
підводних печерах”.
У збірнику також вміщено фантастичні оповідання: “Ціна золота”, “Таємниця професора
Кондайга”, “Море вирує в нас”, “Пірат”.
“Зможемо, — заспокоїв Мудреця Валерій. — В Океані ж багато іншої їжі, особливо водоростей. Неподалік на дні однієї з заток уже оброблено величезні плантації морської капусти. Ми також розводимо табуни риб на підводних пасовиськах. А в деяких морських водоймах агрономи в аквалангах створили підводні городи для вирощування водоростей”.
“Це добре, — схвалив Мудрець. — Той, хто харчується водоростями, не ворог нам”.
Восьминіг раптом насторожився, підвів голову, заклацав дзьобом і став дивитися у вікно.
— Що там? — запитав уголос Валерій.
“Сюди пливе людина. Поспішає. Ще більше, ніж ви поспішаєте завжди. Вона думає не про тебе. Про мене”.
Валерій покрутив ручку яскравості бокового прожектора, але нікого в морі не побачив. Подумки запитав:
“Вона далеко?”
“Далеко і недалеко. Ти не побачиш. Прилади не допоможуть”.
“Вона пливе на кораблі? Ти знаєш, що таке підводний корабель?”
“Знаю. Я бачив його. Але це не такий корабель, як ти зараз думаєш. Він менший. Подумай ще…”
Валерій почав згадувати різноманітні типи підводних човнів, батискафів…
“Ще!” — підганяв Мудрець.
Валерій перебрав усі підводні кораблі, які знав, і тільки тоді восьминіг уточнив:
“Ні. Інший корабель. Знайомий тобі. Один із двох, які були тут”.
Валерієві здалося, що він бачить цяточку, яка швидко зростає. Невдовзі вже міг розпізнати постать людини, що пливла на якомусь снаряді. Та це ж Косинчук на “торпеді”!
“Мудрець міг же зразу підказати мені відповідь. Нащо ж він розпитував мене? Випадково? Грав? Чи дресирував? А може, хотів одержати інформацію про різні типи кораблів? Чорт забирай, я вже думаю про нього, ніби про якогось шпигуна!”
Зображення все росло й росло, потім раптом щезло, а за мить Валерій побачив Євга. Той розвернув апарат, загальмував, підплив до “вікна”. Він, очевидно, і справді поспішав, бо перевів шлюз-камеру на прискорений режим і, важко дихаючи, тільки відкинув шлем, одразу запитав Мудреця:
— Ти знаєш, де оселилися твої восьминоги?
“А ти знаєш?” — почули відповідь Косинчук і Валерій.
— Тепер знаю, — сказав Євг.
“Де оселились?” — запитав Мудрець.
— У підводних печерах, — відповів іхтіолог.
“Ти був там?”
— У самі печери я не міг проникнути. Входи завалені камінням.
“Хочеш, щоб я пішов з тобою? Попереду. Я, потім — ти?”
— Так. Ти допоможеш мені розчистити один із виходів. Ми увійдемо туди разом.
“Ні. Спочатку — я. Розповім про тебе. Про вас. Восьминоги тоді швидше зрозуміють тебе”.
— Згода. Так, може, й краще. Іди зараз. Домовся і повертайся за мною.
Восьминіг попростував до шлюз-камери, і люди почули команду: “Вмикай!”
13
— Уявляю, який переполох зчиниться в Академії після нашої доповіді, — сказав Косинчук, коли вони з Валерієм залишились самі. — Про існування такої тварини ніхто серйозно не думав. Правду кажучи, мені весь час хочеться вщипнути себе, щоб знову й знову переконатись, що все це не сон.
Він був незвичайно збуджений. Куди й поділася його млявість. Валерій здивовано відзначив для себе зміни, що сталися з товаришем, особливо його дивувало те, як хвилює Євга доповідь для Академії. Потім він згадав, що іхтіологові ніяк не вдається захистити кандидатської дисертації. Відгуки рецензентів зводяться до того, що в ній занадто мало нового. А знаменитий академік Є. Косинчук сказав: “Це схоже на мого племінника. Він з успіхом дослідить і опише всіх риб Охотського та Японського морів. А ось вічного двигуна, на жаль, не винайде!” Лихі язики стверджували, що саме ці слова академіка поклали початок родинному розбрату. Євг замріяно примружився:
— Це тобі не паршивенька монографія в блискучій суперобкладинці (напевно, малась на увазі монографія Є. Косинчука про безхребетних), а справжнісінький переворот у науці! Глобальний удар по людській зарозумілості, і допоможе він людям швидше рухатися вперед. Ну, а ти, Валерію, згоден, що спрути — це чудові помічники?
— Вони можуть ними стати, коли…
— Що “коли”?
— Ні, ні, нічого…
Іхтіолог стурбовано похитав головою.
— Ти щось не доказуєш. Краще б…
— Я розповів Мудрецеві про проблеми освоєння Океану, — перебив його Валерій, явно з якимось наміром, — і він відповів, що згоден бути помічником у людини.
— Але ти не відповів на моє запитання, — нагадав Євг. — Що це за недомовки з твого боку?