У підводних печерах

Тепер Пірат дозволяв себе годувати лише одному лаборантові, і то вже не пес повинен був виявляти радість від появи лаборанта, а навпаки, бо інакше вундерпес відвертався від їжі, навіть не понюхавши її.

Євген Петрович особисто перевіряв, як годують та купають Пірата. Щотижня переглядав результати медичних обстежень і дуже хвилювався, коли у пса раптово збільшувалось РОЕ, чи падала кількість гемоглобіну.

А Пірат ніби кепкував з усього. На його морді усе частіше з’являвся дивний вираз: очі мружилися, ніс морщився, нижня щелепа ледь відвисала й з’являвся кінчик гострого рожевого язика. Цей вираз вельми непокоїв Євгена Петровича, котрий хотів знати про свого улюбленця все. Однак ані кращі ветеринари, ані будь-які інші лікарі або вче-ні-собакознавці не могли розшифрувати загадковий вираз собачої морди. Вони припускали, що так Пірат “замислюється”. Дехто із занепокоєнням казав про перевантаження, яких зазнає собачий мозок під час складних обчислень.

І, звичайно, ніхто з них не міг припустити, що це був лише вираз зневаги до Євгена Петровича. Ще б пак, адже той рахував значно гірше, ніж він…