Безмірна залежність

Я починала миритися з тим, що Ілля може зникнути назавжди. Андрій допомагав мені відволікатися, забравши мій телефон і відключивши інтернет. Я намагалася не думати про Іллю.

Після обіду Андрій пішов у справах і повернув мені телефон. Звичайно ж, я запустила інтернет. Ілля написав:

«Увімкнув телефон, а тут справжній цирк вже встигли влаштувати. Ну ви даєте. Піду до цирку — сміятися вже не буду».

Ще був один пропущений виклик від нього.

«Це ти чи не ти? Я вже боюся тобі писати, — почала я друкувати тремтячими руками. — Ти не уявляєш, як я нервувала в ці дні. Думала, що це кінець».

«Мила, ти про таке взагалі не повинна була думати. Перед тим як мучити себе, запитай мене, чи є для цього привід».

Після цих слів він мені передзвонив.

— Маковцева, що ти тут влаштувала? — запитав він ніжно. — Я увімкнув інтернет, дивлюся: від тебе повідомлення, від Дениса. Я був просто шокований. Ось так історія розгорнулася за моєю спиною!

— Де ти був так довго? — почала я свій допит.

— У Франца, я ж казав, — відповів він спокійно, — залишився у нього ночувати, тому що від них ближче на роботу добиратися. Вчора ввечері пізно прийшов додому й одразу спати ліг. А зараз повернувся з роботи і побачив цей жах.

– Ілля, звідки в неї наше листування? Тобі ж Денис перекинув скріншоти нашого з нею листування? Вона знала про фото і бачила, що я тобі телефоную.

— Я бачив скріншоти, але ж це неможливо! Це, напевно, збіг. Не могла вона бачити наші повідомлення!

— Але у неї ще й мій номер телефону є. Звідки?

— А ось цього я ніяк не знаю. Ти у себе на сторінці його не публікувала?

— Ні, ніколи. До того ж, вона у мене в соцмережі заблокована.

— Слухай, а чому ти одразу не додала її в чорний список, коли вона тобі написала? Я ж тебе попереджав. Вона божевільна, вона таку маячню може нести. Її не треба слухати, тим більше, спілкуватися з нею, а одразу блокувати. Я їй уже зателефонував, сказав, що час вже припиняти ці дурниці, а вона почала нести чергові нісенітниці, що ти їй теж якісь образи писала.

— Нехай покаже тобі скріншоти! Я все наше листування надіслала Денису! — тепер вже почала виправдовуватися я. — А вступила я з нею в розмову, аби потім показати тобі, що вона написала.

— Тоді добре, все правильно.

— Я так вдячна твоєму Денису за підтримку! Ти не уявляєш, як мені було погано. Мене всі тут заспокоювали. Якщо я тобі набридну…

— Я знаю — сказати тобі про це прямо. Ми це вже обговорювали.

— У мене є один молодий чоловік, який вже протягом тринадцяти років то з'являється, то зникає. Багато років тому він освідчився мені, а потім без пояснень зник. Це дуже жорстоко. Я не хочу ще хоч раз пережити цей біль.