Українське письменство

От уривок з 1-ї елегії 2-ї книги, присвяченої Немезисі, другій і останній з тих «кількох» жінок, про яких писав Тібулл. Подаємо його авторові «Апокаліпси» з уклінним проханням бути поміркованішим в характеристиках.

Ще менше пофортунило Проперцієві. «Особливим, майже хоробливим еротизмом, — читаємо на стор. 35, — відзначався Проперцій». «Еротизмом» — вірно, «майже хоробливим» — питання. Проф. О. Ю. Малеїн, головне і єдине джерело т. Савченка, говорить про те обережніше, відзначаючи в поетові темперамент і «густую кровь умбрийца» — риси, які нашим критикам, незадоволеним блідістю емоції у «неокласиків», мусять, здавалося б, подобатись. Але тут Савченко розминається з Д. Загулом. «Його любовні елегії, — характеризує він Проперція, — дають специфікацію любовної науки. В одній, напр., «поэт рисует портрет бога любви с общественными атрибутами» и остроумно объясняет их назначение» (читачеві хай не робиться непристойно: мова мовиться про крила, лук і стріли). В другій поет розказує, як його п’яного затягли амури до коханки. (Читачеві хай не робиться неприємно: сп’яніння Проперція легке, викликане воно натуральним виноградним вином; на чолі у поета вінок, а крім того, вино не зовсім позбавило його тої італійської гнучкості і легкості рухів, про яку так яскраво писав Розанов у своїх «Итальянских впечатлениях». Ніщо не дає права уявляти собі зміст цього вірша в «сивушно-пропойских» тонах. А що з Проперція поет непоганий, читач може те побачити з нижче поданого перекладу подібної елегії. Беру переклад акад. Ф. Є. Корша, бо український, Т. Франка[155], не скрізь точно віддає тон ориґіналу: