Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Клютов одразу ж згадав цю розмову, зустріч у маєтку Назарова, коли вони збиралися з іншими солідними людьми, щоб спланувати внесення коректив у політичні розклади у вищих ешелонах української влади.
«…Ми, звичайно, дали їм чималі гроші на закупівлю солідної апаратури, — мовив з екрана Бойченко. — Тепер уже наші технарі нею обснували весь Київ, усю Україну. Прослуховується і пишеться на цифру все і вся. Ми ведемо тотальне спостереження за всіма нашими суперниками й ворогами, у тому числі — за правоохоронними органами. Благо — всю систему есбеушну, та й міліцейську ці хлопці знають, як свої п’ять пальців. Нам потрапляє дуже цікава інформація, зокрема й про Президента…»
Значить, Назаров, гнида, все-таки записував усі наші розмови. «Ні, нічого особливого, Боже збав, тільки для своєї безпеки, ля-ля-ля». Падло, наволоч, маланець недообрізаний…
Ні, до завтрашнього ранку я у своїх хоромах не доживу. Треба негайно линяти. Раз уже телевізійники, яким і пукнуть западло без баксів, пішли на такі кроки, значить, ці шакали, ці стерв’ятники відчувають мертвеччину. Не дочекаються! Якщо врахувати, що сьогодні ввечері по ящику ще й крутитимуть якісь звернення до народу, то вранці з Києва вибратися, напевне, буде проблематично.
Клютов підвівся, перевірив ще раз кишені, порився у великому напівпорожньому шкіряному портфелі, ще наостанок озирнув кімнату, вийшов і зачинив за собою важкі металеві двері.
5
Була субота, але народ почав збиратися зрання. Незвичний для киян у цей вихідний день людський рух поступово набирав обертів. Люди спочатку збиралися невеличкими групками біля своїх будинків, потім випливали на вулиці й уже сотнями, тисячами йшли у напрямку центру. Хто жив на Троєщині, Оболоні, Теремках, Харківському масиві, Позняках, Нивках, в Академмістечку, Святошині, добиралися до центру на метро, поки заблокували всі виходи з підземки на станціях «Хрещатик», «Майдан Незалежності», «Театральна» та «Золоті Ворота».
Група захоплення, яку особисто очолив генерал Ухаль, піднялася в повітря з бази, що поруч з аеропортом Жуляни, й летіла на великому транспортному вертольоті. Керівники операції з блокування й захоплення нарколабораторії ще напередодні передбачали, що добратися до володінь Назарова в день, коли на вулиці вийдуть сотні тисяч людей, буде нереально.
Ухаль набрав на мобілці номер і, дивлячись у вікно, сказав:
— Ви мене чуєте? — і, мабуть, діставши ствердну відповідь, почав доповідати. — Весь центр забитий. Від Хрещатика маса людей тягнеться Червоноармійською і далі аж до Великої Васильківської, Ломоносова, проспекту 40-річчя Жовтня. Від Майдану Незалежності люди загатили всі вулиці — Хмельницького, Банкову, Володимирський узвіз, далі весь Поділ. Від бульвару Шевченка й університету народ заполонив майже до кінця Брест-Литовський проспект. Велика Житомирська, Артема, Лук’янівка — всюди люди. Бульвар Лесі Українки, Кутузова, Московська, до Кіквідзе й Печерської лаври — так само. Подекуди натовп ще рухається, але переважно вже все стоїть. Резиденція Президента оточена кільцем міліції, та згори воно — як малесенька тріска в океані.
Генерал зробив відбій і набрав інший номер. Відповіли миттю. У трубці знайомий голос:
— Два невеличкі фургони майже повністю завантажені товаром і готові до виїзду. Чув розмову, що пігулки поїдуть не звичним маршрутом, а прямо до столиці, де їх просто скинуть вуличним баригам, а ті безплатно роздаватимуть молодим
людям — усім, хто схоче і скільки схоче. Під дією «дурі» молодь — неадекватна, провокуватиме бійки, почне грабувати магазини, підпалювати автомобілі. На це мусять відреагувати силові структури, внутрішні війська, а в разі потреби — армія. Я висуваюся з частиною «академіків» у невідомому напрямку. Шеф розуміє, що лабораторії кранти, і намагається зберегти «голови», щоб поновити виробництво опісля.
Ухаль «відбився» й знову набрав попередній номер.
— Ваша правда: мій підтвердив учорашні припущення. Але, сподіваюся, ми прибудемо вчасно. Беру на себе відповідальність у разі спротиву — знищувати падло на місці. Кінець зв’язку.
Перелетівши Дніпро, вертоліт швидко наближався до села Вороньки. Он уже показався будинок-палац Назарова на краю села біля самісінької річки.
6
На п’ятому поверсі будинку уряду на Грушевського все підготували для запису звернення до українського народу Валентини Ромниченко — донедавна першого заступника міністра фінансів та економічного розвитку. У невеликій кімнаті, зовсім не схожій на кабінет високого чиновника, яблуку ніде впасти. Газетярі, телевізійники, оператори з камерами обступили стіл, на якому єгипетською пірамідою скупчилися десятки різнокольорових мікрофонів.